Главная мысль и главные герои рассказа. а. с. пушкин, "скупой рыцарь"

234

254

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

kanyuka

Литература

4,5(10 оценок)

Молодой рыцарь альбер собирается явиться на турнир и просит своего слугу ивана показать шлем. шлем пробит насквозь на прошлом поединке с рыцарем делоржем. надеть его невозможно. слуга утешает альбера тем, что тот отплатил делоржу сполна, вышибив его из седла могучим ударом, от которого обидчик альбера сутки лежал замертво и едва ли оправился до сих пор.

EgaBelyaev

Литература

4,7(30 оценок)

Тарас шевченкодумка ***** нащо мені чорні брови,нащо карі очі,нащо літа молодії,веселі, дівочі? літа мої молодіїмарно ,очі плачуть, чорні бровиод вітру линяють.серце в’яне, нудить світом,як пташка без волі.нащо ж мені краса моя,коли нема долі? тяжко мені сиротоюна сім світі жити; свої люде — як чужії,ні з ким говорити; нема кому розпитати,чого плачуть очі; нема кому розказати,чого серце хоче,чого серце, як голубка,день і ніч воркує; ніхто його не питає,не знає, не чує.чужі люде не спитають —та й нащо питати? нехай плаче сиротина,нехай літа тратить! плач же, серце, плачте, очі,поки не заснули,голосніше, жалібніше,щоб вітри почули,щоб понесли буйнесенькіза синєє моречорнявому зрадливомуна лютеє горе! ***** тече вода в синє море, та не витікає; шука козак свою долю, а долі немає. пішов козак світ за очі; грає синє море, грає серце козацькеє, а думка говорить: "куди ти йдеш, не спитавшись? на кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину? на чужині не ті люде, - тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити". сидить козак на тім боці, - грає синє море. думав, доля зустрінеться, - спіткалося горе. а журавлі летять собі додому ключами. плаче козак - шляхи биті заросли тернами. *****вітре буйний, вітре буйний! ти з морем говориш,збуди його, заграй ти з ним,спитай синє море.воно знає, де мій милий,бо його носило,воно скаже, синє море,де його поділо.коли милого втопило,розбий синє море; піду шукать миленького,втоплю своє горе,втоплю свою недоленьку,русалкою стану,пошукаю в чорних [хвилях],на дно моря кану.найду його, пригорнуся,на серці зомлію.тогді, хвиле, неси з милим,куди вітер віє! коли ж милий на тім боці,буйнесенький, знаєш,де він ходить, що він робить,ти з ним розмовляєш.коли плаче, то й я плачу,коли ні — співаю,коли ж згинув чорнобривий,то й я погибаю.тогді неси мою душутуди, де мій милий,червоною калиноюпостав на могилі.буде легше в чужім полісироті лежати,буде над ним його милаквіткою стояти.і квіткою, й калиноюцвісти над ним буду,щоб не пекло чуже сонце,не топтали люде.я ввечері посумую,а вранці поплачу,зійде сонце — утру сльози,ніхто й не побачить.вітре буйний, вітре буйний! ти з морем говориш,збуди його, заграй ти з ним,спитай синє *****тяжко-важко в світі житисироті без роду,нема куди прихилиться —хоч з гори та в воду.утопився б молоденький,щоб не нудить світом,утопився б — тяжко жити,а нема де дітись.в того доля ходить полем,колоски збирає,а моя десь, ледащиця,за морем блукає.добре тому багатому,його люди знають,а зо мною зострінуться —мов недобачають.багатого губатогодівчина шанує,надо мною, сиротою,сміється, кепкує.чи я ж тобі не вродливий,чи не в тебе вдався,чи не люблю тебе щиро,чи з тебе сміявся? люби ж собі, моє серце,люби, кого знаєш,та не смійся надо мною,як коли згадаєш.а я піду на край світа,на чужій сторонці /83/найду кращу або згину,як той лист на сонці.пішов козак, сумуючи,нікого не кинув.шукав долі в чужім політа там і загинув.умираючи, дивився,де сонечко сяє.тяжко-важко умиратиу чужому