"безсмертя і добро", вічність і краса-основа життя людини на землі (за вивченими творами) л.ворониної "ттб" я.стельмоха "митькозавр з юрківки" в.нестайко "тереодори з васюківки"

215

450

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

AnnKulibyakina

Українська література

4,8(80 оценок)

Добро і краса - основа життя людини на землі на мій погляд, кожна справжня людина прагне досконалості, тобто добра і краси. а як же інакше? якщо людина не прагне чогось високого, то, на мій погляд, це вже не людина, а просто тварина, що вміє розмовляти і носить одяг. що, крім краси і добра, може бути основою життя? багатство? зрозуміло, що без грошей не проживеш, але чи є вони ціллю людського життя? як на мене, ні. гроші - це лише засіб, щоб досягати цілей та уникати частки проблем. не більше, не менше. для людей природно замислюватися над тим, що залишиться після них. чи залишать вони світ кращим, досконалішим, ніж він був до них? чи привнесуть вони у світ щось корисне для людей - або просто гарне? якщо так, то життя було не марним. а ні, то навіщо тоді прожила людина своє життя?

NikaMar12

Українська література

4,5(51 оценок)

Говорюща риба сяк-так приживається на березі. єдине, чого їй не вистачає, – когось, із ким можна було б поговорити, тому рибка намагається знайти товариша серед . віднині вона ототожнює себе з , причому за такими ознаками, як мова і ноги, чим, звісно, не володіють звичайні риби. чому ж тоді їй так важко зійтися з гуртом , коли ті так до неї подібні? може, справа тут не в «і»? оповідь каже, що розмовляти рибина вміла від народження, але нічого не згадує ані про плавники, ані про ноги. про останні йшлося лише тоді, коли вигнанця викинули на берег і «поставили на ноги». можливо, вихід на сушу означає, що настав час обирати: риба ти чи не риба. віднині рибина уже не плаває під водою, а «ходить по бе резі», навіть знайомитися з вона, «зірвавшись на ноги, підійшла». та про те, що говорюща риба, позбавившись риб’ячої суті, не стала людиною, свідчить і гурт , і жінка, яка, зрештою, засмажила свого невпізнаного гостя. виходить, той, хто чужий серед своїх, серед чу жих своїм не стане. особливо якщо цей чужак, цілком можливо, зрадник, адже «риба гала і вибирати добрі місця для ловитви, розповідала, що діється на воді й під водою». а святкова пляшка, за якою друзі так любили «погуторити», діставалась їм тільки тоді, коли був гарний улов, тобто пригощалася рибка коштом від продажу своїх родичів. лише змусивши замовкнути навіки, рибину певним чином ідентифікували: «вона стала такою, як і решта її братів і сестер», от тільки від голосу її залишилась порожня булька. а якщо мова – основна ознака людини, то, не відбувшись у слові, риба за життя і як рибу себе втратила, і людиною не стала.