Есть ответ 👍

Кого й чому в 20-ті роки xx століття іменували «епігонами української буржуазної інтеліґенції», а в 30-ті роки xx століття «махровими буржуазними націоналістами»?

239
303
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Так називали групу киівських неокласиків. до неї у 20-х роках xx ст. належали м. зеров, юрій клен (о. бургардт), м. драй-хмара, п. филипович, м. рильський.  неокласики проголошували свою прихильність до "чистого мистецтва" та ідеї самоцінніості форми, активно використовували у своєї творчості античні теми та сюжети, міфологічні образи та мотиви. в той же час кожен із неокласиків був митцем з власним неповторним стилем.  у своїй творчості неокласики, як могли, уникали тем, пов'язаних з революцією. тому навіть в ліберальні 20-і роки вони піддавалися критиці, а з початку 30-х почалося цькування. вже у 1925-му році у червневій постанові цк кп(б)у у справі художньої літератури неокласиків згадано як «реставраторів старого буржуазного ладу». у статті в «літературній енциклопедії» (1929–1939 що писалася на початку 1934 р., українські неокласики (названі м. зеров, п. филипович та м. рильський) були названі «буржуазно-націоналістичною течією в українській літературі, яка виникла ще до революції». кіївським неокласикам ставили в провину такі риси як «…втеча від революційної дійсності в ідеалізоване феодально-буржуазне минуле і у зв‘язку з цим канонізація архаїчних класичних форм орієнтація на культуру буржуазної європи». у статті їх також звинувачували у ідеалізмі, ескапізмі, формалізмі, використанні «формалістичного методу з метою заперечення революційної ідейності літератури й утвердження буржуазно-націоналістичної ідеології…». так до цієї літературної течії приліпили ярлик «махрові буржуазні націоналісти». наслідки були передбачуваними.  м. зеров, п. филипович, м. драй-хмара були заарештовані в 1935 р. їх звинувачували в приналежності до таємної контрреволюційної організації на чолі з   м. зеровим, в шпигунстві, у підготуванні замахів на представників уряду та партії. а м. зеров був розстріляний у 1937 році, у тому ж році загинув на соловках п. филипович, а через два роки   у концтаборі на колимі помер м. драй-хмара.

Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозумілв (а), що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.

Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.

У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.

Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.

Популярно: Українська література