Твір роздум на тему "чому гоголь назвав свою повість шинель"?

повість гоголя «шинель» належить до циклу добутків за назвою «петербурзькі повісті». цей цикл є новим кроком у розвитку російського реалізму. продовжуючи тему «маленької людини», підняту пушкіним в «станційному доглядачі», гоголь описує трагічну долю бедних, забитих людей. разом з тим у їхньому житті він знаходить багато поетичного. повести петербурзького циклу пронизані гуманізмом, живим співчуттям письменника до маленького скривдженим людям. доля кожного з них - це або смішна, хоча й невесела, комедія, або важка драма. сміх і гіркі сльози так злиті в повістях, що в читача створюється хвилююче враження трагізму життя «маленької людини», задавленого бюрократичним ладом кріпосницької держави

повість «шинель» - самий значний добуток петербурзького циклу. сюжет повести виник з канцелярського анекдоту про чиновника, що загубив на полюванні рушниця, придбана невтомними працями й позбавленнями

гоголь оповідає про долю акакия акакиевича башмачкина - маленького чиновника одного з петербурзьких департаментів. все життя акакия акакиевича - предмет постійних принижень і глузувань. необхідність тягти безглузду канцелярську лямку позбавила його можливості розвитку, він не знав ніяких прихильностей і розваг, а придя зі служби додому, думав лише про те, що «бог пошле переписувати завтра». навіть зовнішність його в зображенні гоголя якась незначна, непомітна: '«низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік». у департаменті, де він трудиться, на нього дивляться як на порожнє місце: «начебто б через приймальню пролетіла проста муха». він робко зносить всі образи й глузування товаришів по службі, тому що й сам почуває себе смішним і невартим поваги. акакий акакиевич приречений на переписування нудних паперів, адже більше він нічого не вміє. на службу він ходить день у день в одній і тій же старій шинелі, настільки старої й порваної, що її не можна вже полагодити. із цієї шинелі в житті башмачкина й починаються суцільні неприємності. кравець порадив акакию акакиевичу зшити нову шинель, але на неї потрібні гроші. у безрадісному житті героя з'являється мета - зібрати гроші на покупку нової шинелі. башмачкин починає заощаджувати. він не п'є по вечорах чай, не запалює свічі, навіть хода його міняється: тепер він ходить «майже навшпиньках», щоб «не стерти підметок» завчасно, майже перестає стирати білизна, рідше віддає його пралі. гоголь не засуджує свого героя за це, навпаки, він його жалує. «спочатку йому було трохи важко звикати до таких обмежень, але потім якось привиклось і пішло на лад; навіть він зовсім привчився голодувати по вечорах; але зате він харчувався духовно, носячись у думках свою вічну ідею майбутньої шинелі».в «шинелі» гоголя показані негативні риси кріпосницького режиму, бюрократична тяганина того часу, де немає місця звичайній людині. гоголь створив жанр російської соціальної повісті, з характерним для неї зображенням суспільних контрастів. автор підкреслив і загострив істотні риси життя в самому звичайному. бєлінський оголосив гоголя самим яскравим представником реалістичного напрямку в російській літературі, що не видумує життя, не ідеалізує її, а відтворює такий, яка вона є.

ответ:

стихотворение «зимнее утро» пушкин написал 3 ноября 1829 года. в тот период поэт пребывал не в лучшем душевном состоянии, его жизнь была полна печали и одиночества. поэтому яркое и восторженное стихотворение «зимнее утро», воспевающее красоту зимы, стало приятной неожиданностью для критиков и друзей александра сергеевича.

творчество пушкина буквально пронизано лирическими произведениями. поэт неоднократно признавался, что не только с трепетом относится к , мифам и народным традициям, но и не перестает восхищаться волшебством природы. «зимнее утро» без преувеличения можно считать одним из самых удачных стихотворений пушкина на эту тему.

относят это произведение к жанру пейзажной лирики. романтично звучит уже его название. в воображении читателя тут же возникают прекрасные картины природы, деревья в ослепительном снежном убранстве.

структурно «зимнее утро» разделено на пять строф, каждая из которых представляет собой шестистишие. в первой строфе поэт передает свое восхищение морозной зимой и нежно призывает возлюбленную проснуться. во второй строфе настроение автора меняется. пушкин вспоминает хмурый и ненастный вчерашний вечер, который был заполнен буйством и негодованием стихии. поэтому лирический герой восхищен замечательной погодой в утренние часы. антитеза во второй строфе придает всему произведению особый колорит.

четвертая строфа, после описания погожего утра, возвращает читателя в теплую комнату, где раздается веселый треск поленьев в печи. последняя часть произведения вновь приглашает читателя любоваться зимними пейзажами, совершив прогулку в санях. динамично сменяющие друг друга картины природы пушкин насыщает яркими и точными деталями: янтарный блеск огня, великолепные ковры снега, блестящая река подо льдом.

«зимнее утро» написано мелодичным четырехстопным ямбом со смешанной рифмовкой (аавссв), которая придает произведению особую легкость. четыре строки с женской рифмой (первая и вторая, четвертая и пятая) разбавлены в каждой строфе двумя строчками с мужской рифмой (третья и шестая).

существительные в стихотворении яркий образ зимнего морозного утра: солнце, небо, лед, иней, речка, ель, мороз. столь же удачно пушкин использует глаголы, которые насыщают текст динамикой жизни: явись, лежит, проснись, блестит, чернеет, зеленеет.

чудесный день, великолепные ковры, прозрачный лес, янтарный блеск, веселый треск, милый друг – такие положительные эпитеты в душе читателя радостное настроение. а вот для изображения вечернего ненастья пушкин использует словосочетания и сравнения с негативной окраской: «луна, как бледное пятно», «на мутном небе», «тучи мрачные». для вьюги и мглы поэт применяет олицетворение, придает им свойства, характерные для человека: «мгла носилась», «вьюга злилась».

своеобразна в «зимнем утре» и синтаксическая структура языка. в начале произведения автор использует повествовательные предложения. они читаются спокойно. затем сюжет меняется, становится взволнованным, что отражается в восклицательных предложениях. имеются также вопросы, один из которых – риторический.

пушкин широко использует обращения (красавица, друг прелестный, друг милый), вводные слова и прямую речь, что создает у читателя ощущение причастности к событию. с шипящих и звонких согласных, а также удачное созвучие гласных (ассонанс) и скрип снега, и топот лошадиных копыт. в первой строфе часто слышится звук холодного зимнего утра – «эс», а во втором шестистишии повторяется звук «эль», ощущения от морозного воздуха. эффект «янтарного блеска огня» и потрескивания сухих поленьев подчеркивают твердые согласные «т» и «р». той же цели служит намеренная тавтология – «треском трещит».

лирический герой произведения предстает перед читателем человеком поэтичным, тонким, любящим родную природу и умеющим разглядеть красоту. бодрый и радостный тон стихотворения создает ощущение чего-то светлого и праздничного.

в наследии пушкина есть немало произведений с зимними пейзажами, но «зимнее утро» отличается от других особым мастерством и жизненной силой.