Іть！！！які властивості чорнозема підзолистого грунту и сірих лісових грунтів？？？

289

333

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

kristinэ

Биология

4,7(49 оценок)

сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листяними) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. утворюються на лесоподібних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, в умовах промивного водного режиму.

всі ці ґрунти тією чи іншою мірою опідзолені, однак процес опідзолення в них протікає слабше, ніж у підзолистих ґрунтах унаслідок малої водопроникності материнських порід, насиченості їх кальцієм тощо. для них особливо характерне переміщення гуматів калію з верхніх горизонтів у нижні та відкладання там на поверхні структурних відмінностей у вигляді гумусових плівок («лаки», «дзеркала»). у профілі сірих лісових ґрунтів виділяють такі горизонти: но — лісова підстилка (лише у ґрунтах під лісом); н — гумусовий потужністю 12—30 см, сірого забарвлення; не — гумусово-елювіальний, з білястою присипкою sio2; і — ілювіальний з горіхуватою або горіхувато-призматичною структурою (на структурних окремостях наявні гумусові плівки), сіро-бурого забарвлення; с — материнська порода.

сірі лісові ґрунти здебільшого кислі у верхній частині профілю (зокрема в горизонтах н, не і верхній частині і), лужні чи нейтральні

— у нижній частині горизонту і. утворилися на суглинкових породах за умов достатнього зволоження. вміст гумусу в них незначний (3-5 %), їхня природна родючість відносно невисока, однак достатня для вирощування багатьох сільськогосподарських культур.

чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].

для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:

гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.карбонатно-акумулятивного.

види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)[2]:

надпотужні > 120потужні 80-120середньопотужні 40-80малопотужні 25-і < 25

і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «н»:

тучні > 9середньогумусні 6-9малогумусні 4-6

слабкогумусовані < 4

чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.