Регистрация
liwan
Есть ответ 👍

Лист до друга з іншої країни про рідний край!

172
288
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

7lavz
7lavz
4,5(76 оценок)

батьківщина – це найдорожче, що є у людини. не даремно вона співзвучна слову «батьки». для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням  зірок…

у кожної людини своя батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. моя батьківщина – це україна. я вважаю її найкращою країною у світі. бо я  тут народилась, тут мої батьки і друзі. я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла  акація.

взимку  моя україна вкривається білим пухнастим снігом. річки замерзають. зима  — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. холодно. червоніють щоки, а з неба на  мої долоні   сніжинки…

я люблю  українську весну, буйну, неповторну. це  — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та у повноводний  дністер.

я люблю свій край за  тепле літо  із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в  очі та ніс, заважає вільно  дихати.

люблю  річку дністер  з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. з її оптимістами-, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання  лелек.

люблю  українську осінь  з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. люблю палити вогонь і смажити шашлики. на сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. у моїй україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої  дарунки.

я пишаюся тим, що живу в країні з такою  багатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від  чужинців.

вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. серед безкрайнього золотого поля українці забудуть про нестатки, безробіття, платне  навчання.

я дуже хочу побачити італію і францію. хочу з’їздити  до австралії і америки. мрію відвідати бразилію, канаду і новозеландію. із задоволенням подорожувала  б. можливо, де-небудь я  б затрималася, а  десь  — ні. але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там  не було гарно, я  би повернулася додому, до своєї україни. тут усе моє життя. іншої батьківщини мені не  треба.

nkarlikova
nkarlikova
4,5(78 оценок)
Тільки про саву! сава чалий карпенка-карого — людина великої енергії та пристрасті, що здатна глибоко переживати, любити й ненавидіти. на початку драми ми бачимо щирого патріота, у якого душа болить за сплюндровану польськими магнатами рідну землю.сава всі сили віддає на боротьбу за визволення народу з-під польсько-шляхетського гноблення. але потім приходить зневіра: в україні дедалі більше проливається кров, війні кінця-краю немає… шляхтич шмигельський переконує саву. що спокій і добробут можна досягти через примирення. шукаючи згоди з польським панством, він потрапляє в табір лютого ворога україни потоцького, і цим уже остаточно стає на шлях зради. марно сподівається він домовитися з польським гетьманом, щоб той не чинив зла народові. ця фатальна помилка стає основним конфліктом трагедії. у своєму творі драматург психологічно глибоко показує, який шлях пройшов сава чалий до свого духовного виродження і став ворогом україни, заплямувавши руки кров’ю побратимів. зрештою він потрапляє в безвихідь, і колишні бойові товариші вчиняють над савою розправу. помираючи, він розкаюється у своєму відступництві: «простіть… я кров’ю змив свою вину… прощайте».

Популярно: Українська література