Яке було міжнародне значення боротьби давньої русі з монгольським ярмом?

монго́льська нава́ла на київську русь  — вторгнення монгольських військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу  монгольської імперії, найбільшої держави світу тих часів. щодо цих подій в українській історіографії вживають також терміниорди́нська нава́ла  або  монго́ло-тата́рська нава́ла.

русь  зазнала монгольської навали в  1237–1241  роках. протягом  зими  1237–1238  років військо монгольської імперії завоювало  рязанське  та  володимиро-суздальське  князівства та всі північно-східні землі київської русі. у1239  році монголи оволоділи  переяславом  і  черніговом, а в  грудні  1240  року штурмом здобули  київ  і майже повністю зруйнували його  горішнє місто. протягом наступного  1241  року було завойовано  галицьку  та  волинськуземлі.

загарбання київської русі військами хана  батия  стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими  дружинами  і народним ополченням.

іншою причиною поразки руських князівств стала розрізненість князівських дій, непідготовленість більшості міст до оборони.  батиєва навала  уповільнила розвиток східних слов'ян, відкинувши русь на кілька століть назад. встановлене  ординське іго  законсервувало  феодальну  (удільну) роздрібненість, перешкоджаючи централізації земель і відродженню державності.

на початку 13 століття в  центральній азії  відбувалися процеси і явища, яким судилося зіграти величезну і визначальну роль у долях  середньої азії,  кавказу,  ірану  і  східної європи.

вони справили помітний вплив на хід світової історії взагалі. на межі xii і xiii  століття об'єдналися численні племена монгольських скотарів, що кочували на величезних просторах  сибіру, у  забайкаллі.

новоутворене об'єднання союзів монгольських племен, майбутню державу, у  1206  очолив енергійний і здібний політик і воїн  чингісхан.

у історичні джерела цей народ увійшов під ім'ям монголів або татар. з самого початку ця квазі-держава зорієнтувалася на грабунок близьких і далеких сусідів та завоювання не тільки неосяжних, малозаселених просторів азії, а також і  європи  з метою створення світової імперії.

однією з перших увагу чингізхана і його   східна європа. уже в 1207 році він послав старшого сина  джучі  підкорювати племена і народи, що жили на північ від річки  селенга  і в долині річки  іртиш  (притока обу). до складу майбутнього  «улусу джучі»  були заздалегідь включені й землі східної європи, які ще тільки планувалося завоювати.

перський  історик кінця xiii  — початку xiv століття рашид-ад-дін, який спирався на невідомі нині монгольські й китайські джерела, повідомив, що джучі за велінням чингізхана повинен був вирушити з величезним військом завойовувати всі області півночі.

серед цих областей була і земля  «рус». спочатку монгольська верхівка не мала досить сили, щоб підкорити східну європу. основні сили чингізхана надовго застрягли в  китаї  та інших країнах азії, які вони почали завойовувати.

завоювання і поневолення давньої русі полчищами  батия  стало можливим насамперед завдяки багаторазовій чисельній перевазі ворога над руськими дружинами і народним ополченням. князі діяли розрізнено, не бажали один одному (великий князь владимиро-суздальський юрій всеволодич відмовив у і рязанському князеві юрію ігоровичу), сперечались за командування об'єднаним військом.

більшість міст русі була погано укріплена, фортифікації навіть головних з них:   києва,  чернігова,  владимира на клязьмізастаріли і не витримали ударів облогової техніки загарбників. під час штурмів, заволодівши селами безжальні кочовики винищували тисячі людей, залишаючи часом серед живих лише ремісників і міцних молодих людей, яких перетворювали на  рабів.

1. Выросли показатели среднего роста промышленности и сельскохозяйственного производства. В 1966-1970 гг. народнохозяйственный комплекс достиг наивысших индексов роста со времен введения плановой экономики. За 1965-1985 гг. Республика превратилась в один из крупнейших, промышленных регионов СССР. К началу девятой пятилетки промышленность занимала ведущее место в экономике республики. В структуре валового общественного продукта в 1970 г. ее удельный вес составлял 48 %. На ее долю приходилось 39,8 % основных производственных фондов народного хозяйства, на обслуживании которых было занято 1052 тыс. человек, или 22,4% всех рабочих республики.

2.Преимущественное развитие получили топливно- энергетический комплекс, цветная и черная метеллургия, химическая и нефтехимическая отрасли.

3. И хотя в 70-е годы XX века еще не раз предпринимались попытки улучшить механизм хозяйствования, планирования и стимулирования, должного эффекта это не принесло. В нарастании кризисных явлений в 70- 80 гг. виновата прежде всего командно-административная система. Неэкономические методы управления отчуждали труженников от производства, создавали бесхозяйственность и несамостоятельность.