Кто такой очумелов? .рассказ "хамелион"

Очумелов это главный герой этого рассказа, он полицейский

Повість “простак“ була написана вольтером у  1767 р.      дія повісті "простак"  повністю розгорталася у франції, хоча  головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території європи.незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість.      найголовніші риси головного героя  – здоровий глузд і відвертість. простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. чим глибше простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. поступово він розуміє, що навіть біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. чиста душа простака,  не позначена  тавром  лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми,  опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.         ідейний зміст повісті  вольтера  – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.      головна суперечність твору:   "природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).  в центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".  природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами.  в основі комічного у творі  лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).      головна сюжетна лінія  — історія кохання простака і юної вродливої сент-ів.      спочатку  події відбувалися в нижній бретані, в пріораті гірської богоматері. своїми наївними, але влучними судженнями гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.      у другій половині твору  простак, відзначившись у битві з ійцями, що напали на узбережжя, вирушив в париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою сент-ів. проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".всі можновладці, до яких звертався простак, а за ним і сент-ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи климента xiv орден не був розпущений зовсім.  поблажливіше вольтер ставився до янсеністів, до яких належить у повісті вчений в'язень гордон. іронічно звучало те, що саме у в'язниці, подалі від наукових осередків цивілізації, під керівництвом опального єретика, гурон здобув свої ґрунтовні знання про світ.співчутливо згадували вольтер і про гугенотів. луї xiv, розірвавши "нантський едикт", прирік на вигнання тисячі працьовитих і розумних людей, "силу-силенну рук, які могли б служити йому". оскільки на переконання письменника, природний розум мав перемогти, наприкінці твору янсеніст гордон "відмовився від своїх суворих переконань і став справжньою людиною".  повість закінчилася  трагічно для її героїв. маленька людина виявилася цілком беззахисною перед свавіллям можновладців. всі її "природні почуття" - доброчесність, сердечність, віра в справедливість — безжально розтоптані державною машиною.