Есе на тему "яку роль відіграють дорослі" 5 клас

Роль дорослого в розвитку дитини     у розвитку дитини провідна роль належить дорослим. дитина є соціальною істотою. потреба у співробітництві з дорослими виникає ще в ранньому дитинстві, коли дорослий цілком забезпечує усі життєві потреби дитини. він вводить її у навколишній світ, задовольняє одну з головних потреб психічного розвитку — появу нових вражень, передає виховні функції спеціально організованим структурам (дитячий садок, школа, засоби масової інформації), порушує глибинні зв'язки дорослого світу і світу дітей, поглиблює розрив між ними.     у процесі взаємодії з дорослим формується особиста свідомість дитини. у дошкільному віці вона долає шлях від відокремлення себе від дорослого (“я сам”) до відкриття свого внутрішнього життя, тісно пов'язаного із зовнішньою діяльністю.     у вихованні дитини дошкільного, молодшого шкільного віку особливу роль відіграє включення дорослого в картину розвитку дитини. перехід від одного вікового етапу до іншого ється зміною місця дорослого у цій картині: — для немовляти дорослий є джерелом захищеності, позитивних емоцій, які безпосередньо через турботу і ласку, обійми, голос мами; — з 2,5 місяців дитина реагує на появу матері “комплексом пожвавлення”; — для дитини раннього віку дорослий є джерелом практичних умінь і навичок. наслідуючи їх, вона стає самостійною, незалежною від інших; — дітям 4—5 років дорослий несе нові знання, пізнавальні враження, які втілюються у перші навчальні вміння; — для старшого дошкільника цінність дорослого полягає у здатності брати участь у різноманітних соціальних зв'язках, орієнтуватися у міжлюдських стосунках, а відтак бути прикладом соціальної поведінки дитини, своєрідним “моральним еталоном”.     російський психолог даниїл ельконін (1904—1984) довів, що для дошкільника образ дорослого є не образом іншої людини, а образом себе, своєї майбутності, втілення у собі “іншого”. з певного моменту розвитку дитина втілює в собі “дві людини” (вона і дорослий), і саме внутрішня взаємодія цих “двох людей” стимулює саморозвиток дитини.     персоніфікований образ дорослого (батьків, педагогів) спонукає дитину робити як дорослий; бути як дорослий; уміти те, що дорослий; жити, як дорослий. при цьому дитині необхідний не просто дорослий, а значущий — такий, який своїми якостями і рисами демонструє не себе, а ідеї та помисли життя дитини.     потреба в спілкуванні з дорослими розвивається протягом усього дошкільного дитинства. як носій суспільно-історичного і культурного досвіду, а згодом — і моральний приклад, дорослий є авторитетом для дитини. дошкільник оцінює свої вчинки, якості, прагне співпереживання і співучасті з дорослим, в усьому його наслідує. на такій взаємній довірі і будується справжнє виховання. із цього приводу польський педагог януш корчак (1879—1942) зазначав, що вихователь, який не сковує, а звільняє, не ламає, а формує, не пригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато хвилин натхнення.     від педагога, який прагне позитивно впливати на дитину, вимагається багато знань, творчості і терпіння. вихователь має бути не лише вихованим, а й здатним до самовдосконалення. для дошкільника важливим є особливий зв'язок саме з вихователем. і не лише тому, що у цьому віці дитина залежна від дорослого, а й тому, що в неї ще немає тривких і розвинутих взаємин з дітьми. стосунки вихователя з дитиною, яка потребує уваги до себе, називають “малим інтимним колом спілкування” (о. леонтьев). не випадково з усього дитинства найяскравіші спогади залишаються про дошкільний період, коли дитина разом з дорослим освоювала простір дитинства.     співзвучність суб'єктів виховання — особистості дитини і особистості педагога — є передумовою його ефективного впливу на розвиток дитини. за словами вітчизняного вченого івана беха, лише особистісно-орієнтоване виховання досягає розвивальної мети, оскільки воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на вільне і відповідальне самовираження. вихователь дошкільного закладу неодмінно повинен здобути статус значущого дорослого, який є для дитини не лише близькою, а духовно близькою людиною. це передбачає розуміння, прагнення і вміння вихователя зберігати і підтримувати самобутність дитинства, перетворення взаємин формальних (навчальний процес) на особистісні. при цьому важливо обрати оптимальні форми і методи виховання і навчання. правильність виховання полягає у баченні можливостей вихованця: те, що на певний момент він може робити з дорослого, невдовзі робитиме самостійно. виховання і навчання, орієнтуючись на “зону найближчого розвитку”, випереджають розвиток дитини і сприяють йому. водночас слід враховувати закономірності психічного розвитку дитини, ставити перед нею посильні завдання.    

На свободную тему. сочинение. жизненный успех. как я его понимаю. над тем, что такое жизненный успех, ломали голову многие поколения. но к единому пониманию этого вопроса так и не пришли. ведь сколько людей, столько и мнений. и все они разные. это зависит от воспитания, от уровня знаний, даже от личных качеств человека. для одних людей жизненный успех заключается прежде всего в материальном благополучии. для других - совсем в ином. им чужды денежные проблемы. они увлечены своей работой и находят душевный покой в совершенно иных ценностях. и это тоже своего рода "жизненный успех". на мой взгляд, он заключен в совокупности моральной удовлетворенности, душевного покоя и материального благополучия. только при совокупности этих благ человек может чувствовать себя счастливым и тогда его голова освобождается от обыденных забот, ему не приходится думать о "хлебе насущном", у него появляется желание работать, воплощать в жизнь интересные идеи. и это касается не только карьеры, но и личного счастья. человек, который имеет любимую работу и делает успехи или имеет почитателей своего таланта, без очага не может быть полностью доволен жизнью. только семейное благополучие может сделать человека по-настоящему счастливым. и такие люди свой жизненный успех связывают с теплотой, зарядом положительной энергии, получаемой в кругу семьи. но жизненный успех в то же время, как рулетка: бедному везет, другому нет. а с другой стороны, человек сам творец своего счастья. у каждого должно быть упорство, терпение, а главное - желание добиться чего-то в жизни. может быть, с моей точкой зрения многие не согласятся, может быть, для них жизненный успех - нечто совсем другое. но на это можно ответить одно: "сколько людей, столько и мнений".