Українська мова: 20 слів з буквом т перед суфіксами ськ, ств, ці.

alinapavlova

13.06.2023 10:02

Українська мова

Есть ответ 👍

20 слів з буквом т перед суфіксами ськ, ств, ці.

177

365

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

hitman1790

Українська мова

4,6(95 оценок)

При творенні слів за суфіксів -ськ-, -ств- приголосні на стику твірної основи й суфікса можуть зазнавати різних змін. у вимові зливаються в один звук такі приголосні, і це позначається на письмі: г, з, ж + с = з: кривий ріг — криворізький, прага — празький, кавказ — кавказький, француз — французький, збараж — збаразький, париж — паризький; убогий — убозтво, * боягуз — боягузтво; я, й, ч + с = ц: козак — козацький, вінниця — вінницький, гадяч — гадяцький; юнак — юнацтво, купець — купецтво, ткач — ткацтво; х, с, ш + с = с: чех — чеський, лепетиха — лепетиський, одеса — одеський, сиваш — сиваський; птах — птаство, товариш — товариство. винятки з цього правила на письмі й у більшості випадків у вимові становлять деякі прикметники, утворені від іншомовних слів: баски — баскський, тюрки — тюркський, мекка — меккський, казах — казахський, ла-манш — ла-маншський. яклю твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються, а саме: а) на стику твірної основи йcуфікса чується дз, ц: завод + + ський = заводський [заводз'кий], люд + ство — людство |л'удзтво], солдат + ський = солдатський [солдац'кий], корчуват(е) + ський = корчуватський [корчувац'кий], брат + ство = братство [брацтво]; б) кінцеві звуки твірної основи т і ст у разі збігу трьох і більше приголосних не вимовляються: президент + + ський - президентський [президен'с'кий], лейборист + + ський = лейбористський [лейборис'кий]. якшо в кінці твірної основи після приголосного стоїть суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) цей суфікс випадає: п'ятихатки — п'ятихатський, каховка — каховський, чоколівка — чоколівський, камчатка — камчатський. уподібнення приголосних за місцем свистячі с, ц, з («сце їздзу») перед шиплячими ш, ч, ж, дж («ще їжджу») внаслідок регресивної асиміляції переходять у відповідні шиплячі: с — ш, ц — ч, з — ж. це відбивається й на письмі: брязк — бряжчати, в'їздити — виїжджений, пісок — піщаний, пуск — пущений, київський — київщина, васько — ващенко, козацький — козаччина. виняток на письмі становлять: а) присвійні прикметники, у яких перед шиплячими незалежно від вимови пишеться та сама літера, що й у твір ній основі: параска — парасчин [парашчин], ониська — онисьчин (але в прізвищі: онищенко), луцька — луцьчин, рузька — рузьчин; б) префікси роз-, без-, з-, у яких пишеться буква з незалежно від вимови: розжитися, розчин, розширений, безшумний, безжальний, зчовгати, зжати; в) дієприслівники: принісши, привізши шиплячі перед свистячими уподібнюються до свистячих, але на письмі це не відображається (перед свистячими пишеться та сама буква, що й у початковій формі слова): книжка — у книжці [книз'ц'і], дошка — на дошці, чашка — у чашці, поличка — на поличці, зваж — зважся, вчиш — вчишся. зубні д, т перед свистячими та шиплячими у вимові якщо не , то зазнають змін, але на письмі це не відображається (пишуться ті самі букви д, т, що й^в інших словах чи формах слова): сусідка — сусідці [сус'ідз'ц'і] — сусідчин [сус'іджчин], тітка — тітці [т'іц': і] — тітчин [тїч: ин], літати — льотчик [л'оч: ик], погодитися — погодься [погодз'с'а], вчить — вчиться [учиц': а], молодий — молодший [молоджший], короткий — коротший [корочший].