Стестом по 9 класс 1. что было одной из причин столыпинской аграрной реформы? 1) революционные выступления в деревне в ходе первой российской революции 2) требования помещиков увеличить барщину и оброк 3) стремление правительства укрепить авторитет и влияние крестьянской общины 4) необходимость изыскать средства для форсированной индустриализации 2. с аграрными преобразованиями п.а. столыпина связано понятие 1) оброк 2) месячина 3) барщина 4) хутор 3. аграрная реформа п.а. столыпина предусматривала 1) безвозмездное наделение крестьян землей, выкупленной у помещиков 2) предоставление крестьянам права выхода из общины с наделом 3) возвращение крестьянам выкупных платежей, уплаченных ими за землю после реформы 1861 г. 4) ликвидацию частной собственности на землю 4. какой пост занимал п.а. столыпин? 1) министр финансов 2) председатель государственной думы 3) председатель совета министров 4) председатель государственного совета 5. что характеризовало национальную политику царского правительства в 1907-1914 гг.? 1) новые ограничения прав автономии финляндии 2) предоставление всем империи права на культурную автономию 3) восстановление автономии польши 4) уравнивание евреев в правах с остальными нациями 6. аграрная реформа п.а. столыпина началась в 1) 1904 г. 2) 1906 г. 3) 1908 г. 4) 1911 г.

100

213

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Полинаhelpme1

История

4,8(58 оценок)

1. 3 2. 4 3. 2 4. 3 5. 3 6. 2 могу и ошибаться)

deni9514

История

4,4(10 оценок)

На Лівобережжі велику групу населення складали козаки. Козацтво було звільнене від багатьох податків, мало право власності на землю, користувалося пільгами у торгівлі та заняттях промислами.

За переписом 1666 р. на Лівобережжі нараховувалося близько 90 міст і містечок. У багатьох з них існували магістрати, які керували їх внутрішнім життям. Великі міста (Київ, Полтава, Чернігів, Ніжин) були важливими центрами ремесла і торгівлі. У другій половині XVII ст. на Лівобережжі працювали ремісники близько 300 спеціальностей.

Уся територія Гетьманщини поділялася на полки та сотні. Усі поточні справи на території полку чи сотні вирішували полкові та сотенні канцелярії.

У другій половині XVII ст. важливу роль у регулюванні суспільних відносин в Україні, і насамперед у Гетьманщині, стали відігравати договірні статті, підписані гетьманами України і козацькою старшиною, з одного боку, і московськими царями та їхніми представниками — з іншого, що стали начебто зразком основного закону України.

Провідне місце в системі українського законодавства посідали акти гетьманської і місцевої воєнно-адміністративної влади. Акти гетьмана видавалися у формі універсалів, ордерів, листів, декретів, грамот. Крім загальнообов'язкових універсалів, що стосувалися всього населення, органів влади й управління на всіх підвладних гетьману територіях, були й спеціальні, що стосувалися окремих категорій населення або окремих людей, окремих воєнно-адміністративних органів, конкретних посадових осіб.Поступово роль виборних органів занепадає. Гетьмани все рідше скликали загальні військові ради, обмежуючись обговоренням питань внутрішньої політики у вузьких радах, на яких була присутня тільки козацька старшина; полковники і сотник у кінці XVII ст. уже не обираються, а призначаються гетьманом і царським урядом.

Царський уряд відразу ж після Переяславської ради став на шлях послідовного обмеження прав гетьманської адміністрації. У1669 р. у Глухівських статтях було скасовано права Гетьманщини на самостійну зовнішню політику. Коломацькі статті 1687 р. ще більше обмежили економічну самостійність, соціальну та зовнішню політику Гетьманщини (заборонялося вести торгівлю з Кримом, рекомендувалося сприяти російсько-українським шлюбам, вимагалося під страхом смерті приймати неповноцінні монети, які спеціально карбувалися для московського війська). Усі справи, пов'язані з Україною, царизм вирішував через Малоросійський приказ, що прагнув поставити під контроль діяльність органів управління Гетьманщини.