Буфетний гном у вірші — представник потойбічних добрих сил, здатних оберігати людину. знайди підтвердження цієї думки у вірші. ти знаєш, у нашому домі, в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий — старенький буфетний гном. він знав ще дідуся хлоп'ям, а маму — малим дівчатком, гукав пустунам: «ай-яй! », слухняним давав шоколадки. замкнувши буфет на гачок, золотить на свята сервізи. багріє його ковпачок за склом серед вазочок різних. він любить какао пить, смоктати м'ятні гостинці. так довго і солодко спить в старій музикальній скриньці. навчився він чемних манер в одної маркізи з фарфору. сказала маркіза: — тепер дружити із вами не сором. ви просто — франтом, хоча втягніть у петлицю троянду. і пройдо мене на чай разом з цвіркуном-музикантом. століття, і друге, і третє, — прислухайся! — чуєш? — завжди клопочеться гному буфеті, бурмоче, зітха, шарудить. і тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки. і в довгі засніжені ночі нашіптує дітям казки.

115

249

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

макс3102

4,4(83 оценок)

Пустунам: «ай-яй! »,слухняним давав шоколадки. і в довгі засніжені ночінашіптує дітям казки.

pupsic3

4,5(70 оценок)

епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».

150 000+ пользователей

Оформить подписку