Треба написати твір-роздум "як треба себе вести ,щоб тебе поважали" 5-7 речень 10 !

154

348

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

sanyabuzin04gd

Українська література

4,5(71 оценок)

Ще з самого дитинства в кожному з нас виховували повагу: повагу до старших, до батьків, до вчителів і, врешті-решт, до самих себе. нам повсякчас нагадували, що коли ти сам себе не поважаєш, то інші теж не будуть тебе поважати! але, якщо це настільки широкорозповсюджений факт, чому ж ми так часто спостерігаєм прояви антиповаги у відносинах між батьками і дітьми, вчителями і учнями, а також не рідко між звичайнісінькими перехожими – зовсім незнайомими людьми! чому ці всім добре відомі правила знають не всі, а дотримуються їх взагалі рідкісні «екземпляри»? отже, що таке повага? які її прояви? і як її в собі виховати? думаю, буде доречним згадати прислів’я: «з яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе! ». тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. , перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким: навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. і, найголовніше, – ніколи не ображати людину.

fZeo0z

Українська література

4,5(86 оценок)

напевно, дехто із нас ще в дитинстві мріяв навчитися літати. тільки не літаком, а по-справжньому, з крилами. та, на жаль, реальність залишається реальністю. образ крилатої людини завжди цікавив відомих світових і вітчизняних письменників. зачепила цю досить філософську тему наша українська
поетеса ліна костенко. авторка по-новому переосмислює буття людини, сенс її існування й призначення. але чи справді людина може літати? відповідь авторки однозначна – безумовно! але не тілом. душею, серцем, подумки, мріями – все це є відірватися від щоденних справ, взяти уявні крила й поринути
ввись. так у своїй поезії «чайка на крижині» ліна костенко змалювала образ самотньої чайки. вона полишила свій гурт і сидить на тонкій крижині, яка от-от трісне. саме це непокоїть ліричну героїню. проте, як виявилося, хвилюватися не варто, чайка – вільна істота, підкорити яку зможуть тільки небеса.
навіщо їй ґрунт? таку позицію ніколи не зрозуміє людина, яка боїться труднощів. є в ній щось таємниче. інколи помічаєш чайку і, здається, летить вона у незвідані краї, яких не осягнути людині.

та все ж є щось між чайкою і героїнею спільне. і це щось – свобода. я вважаю, що якщо людина буде
вільною від сірої маси, як птах, то обов’язково отримає свої крила у вигляді чеснот, доброти, щирості, поетичності. адже життя безкрилої людини одноманітне. крила – це наша духовність, наш внутрішній світ. і хоч вони не вкриті пір’ям, як у чайки, проте все ж відірватись від землі та поринути в
дивовижний світ мрій і відкриттів.