Регистрация
logan323
30.06.2021 14:54
Литература
Есть ответ 👍

"почему евгений онегин стал лишним человеком "

300
500
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

сармановафакизат
сармановафакизат
4,7(48 оценок)

евгения онегина считают «лишним человеком» из-за его эгоизма и отсутствия в жизни духовных стремлений и ненужности перед обществом.

персонажа можно назвать переменчивым человеком. вечные изменения от одной главы к другой. герой основывается на «противоречивом» принципе. он интересуется не сценой, а, прежде всего, собой, потому и все время ему скучно.

каждое движение онегина показывает его пренебрежительное отношение к окружающих его людям и самовлюблённость.

евгений с самого же начала проявляет своё раздражение в необходимости подчиняться «бессмысленным» для него вещам. он нехотя соглашается на не желаемую им роль, которую он считает «низким коварством». онегин равнодушен абсолютно ко всему, кроме независимости, себя и своего эго. причинами данного раздражения являются честность героя пред собой и то, что его достало лицемерие, к которому он привык.

евгений каверзный, вечно изменяющийся, контрадикторный сам для себя человек. его отгадка кроется в людской многозначности.

является ли онегин лишним человеком? несомненно, он не просто обычный рядовой человек, а впервые введённый в типаж, как «лишний» человек.

онегин, как одаренная личность (автор «подружился» с героем), лучший представитель своего времени, правда, сделал много плохого – сделал любимую девушку несчастной, убил друга. он мог бы сделать многое за свою жизнь, но его трагическое противоречие оказалось «лишним».

после произведения онегина, авторы стали «оживлять» подобных. хорошим примерами будут: печорин, герой лермонтова; рудин, герой тургенева; обломов – гончарова. имея таланты они оказались «лишними» для общественности, что и объединяет их.

делая вывод, онегин, как особа своего времени, можно сказать, «лишний» человек для него.

HEPA3YMHblU
HEPA3YMHblU
4,7(80 оценок)

1. Парадоксальність змісту п'єси Б. Шоу. (П'єсою "Пігмаліон" Б. Шоу довів, що люди з народу'аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. Якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. Проте головний парадокс — парадокс людини — залишається автором нерозгаданим.

2. П'єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі Елізи Дулітл. Та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. Душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)

Окремо слід зазначити, що у творі діють парадоксальні герої: містер Дуліттл - батько Елізи та професор фонетики Генрі Хіггінс. Їхні дії, репліки, філософія та стиль життя і поведінки повністю відповідають визначенню парадокса. Ці герої нерідко суперечать самі собі, переходять із одної крайнощі в іншу. Однак найбільшим парадоксом у п'єсі драматурга є людина. Результат тривалої роботи був несподіваний навіть для професора Хігінса. Еліза Дулітл навчилася не тільки правильно говорити, а й бути самою собою - особистістю з усвідомленою гідністю, свободою, бажаннями.

3. Підводячи підсумки дослідженню особливостей парадоксів у п'єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон”, можна завважити - основна увага приділяється людині та її вихованню. Адже нові погляди на життя, як і саме життя та суспільство як один із його аспектів - усе це неможливе без участі людини. Кожен по-особливому цікавий, бо є відображенням парадоксальності усього суспільства.

Популярно: Литература