Скласти твир "не повторений свит дитынства в поезиях" леси украинкы даже треба
Ответы на вопрос:
«неповторний світ дитинства в поезіях лесі українки»
кажуть, що поет формується у дитинстві. маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «мрії»). вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. однак у лесі українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: тільки дивно, що не принци. таємницею укриті. не вродливі королівни розум мій очарували. дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “здайся! ”», а переможені. нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «убий, не ! »
маленька дівчинка леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. можливо саме в них вона вчилася великої мужності. ця мужність знадобилася їй у житті, боротися з власною недугою та життєвими .
в іншому вірші «як дитиною, бувало» маленька мрійниця леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. гулі від падіння не викликати сліз. вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
«що болить? » — мене питали.
але я не признавалась —
я була малою горда, —
щоб не плакать, я сміялась.
такою була поетеса в дитинстві. вона поважала в людині гордість і силу духу. сльози леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. але минув час, і вже доросла леся переглянула свої погляди. щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:
безпощадній зброї сміху
я боюся піддаватись,
і, забувши давню гор
дість.
плачу я, щоб не сміятись.
характер лесі українки сформувався в дитинстві. просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
Вадим пояснив так: Не я краду – прокляття моє краде!
Объяснение: Тягне мене!..Щось наче вело за тобою. Щось підбивало підглянути, як ти зняла коралі й поклала до кишені. Щось там упало в тебе, а я – до коралів. Уже на таких штуках руку набив!Облом же тобі його вертати! Думаєш, легко було? Ще невідомо, хто більше страждав! Он і морозиво тоді в парку… Чому хотів тобі купити? Якби серце не пекло - і не подумав би! Не я краду – прокляття моє краде!
Популярно: Українська література
-
Волвлчлчлч18.11.2021 20:42
-
usmanazamatov9525.06.2023 15:56
-
Eennoottt21.05.2022 18:00
-
Наташа12Няша02.01.2022 01:18
-
Бегемотик39710.02.2022 12:53
-
alyssasweetgirl20.07.2021 06:03
-
ваниль200317.02.2022 06:12
-
nasowmza16.01.2020 22:41
-
ВанюткаВано31.03.2023 14:19
-
leka77716604.04.2021 18:20