План до твору синичка оксани иваненко

в древней повести об основании москвы говорится, что князь ростово-суздальский юрий владимирович, прозванный долгоруким, он же великий князь киевский, был сыном князя владимира мономаха. родился он в конце xi века.

согласно легенде, князь вместе с дружиной проезжал по территории, на которой расположена современная москва. пора было отдохнуть, поесть, попить. князю и его людям понравились «красные села», лесистая местность, в которой много было зверья всякого и ягод, а в реке, которую называли москвой, полно было рыбы. не хотелось уезжать из этих мест. но у этих богатых земель имелся, как сказали князю, полноправный хозяин, некий боярин степан иванович кучка, и были у него свои стражники. и место называлось кучково.

решил посмотреть князь юрий все селения и насчитал их шесть: воробьево, симоново, высоцкое, ку-лишки, кудрино, сущево. везде выходили крестьяне, кланялись ему в ноги и говорили, что их хозяин степан кучка, человек шибко богатый, а потому гордый и неприступный. он владыка на москве-реке.

не понравились князю игорю такие восхваления. а еще больше не понравилось, что боярин этот, степан кучка, не вышел его, князя полноправного. ему указали на дом боярина, стоявший на холме недалеко от москвы-реки. дружинники князя постучались в ворота.

нелюбезно принял степан кучка гостей непрошеных, но усадил их за стол, велел накормить, напоить. увидел князь дочь степана кучки, улиту, красавицу несравненную, понравилась она ему . хотел князь купить понравившиеся ему земли у боярина, но степан кучка вел речи гордые, не хотел уступать князю ни пяди земли, считая его себе ровней.

обиделся князь, уехал в суздаль и решил наказать боярина. отправился он снова с дружиной в полюбившиеся ему места на берегу москвы-реки, охотился, рыбачил, а под вечер постучался в терем боярина кучки. а тот не открыл, не хотел пускать к себе гостя. тут возмутились дружинники князя. по его приказу взломали ворота дубовые, ворвались во двор, раскидали стражников, схватили гордого боярина и всю его семью, включая красавицу дочь улиту, к князю. он и рассудил — гордого и неуступчивого боярина казнить, всю его родню разогнать, а дочь улиту отдать за сына князя, андрея. таким образом, князь стал владельцем всех земель вдоль берега москвы-реки.

затем взошел юрий долгорукий на один из холмов, который называли боровицким, осмотрел красивые места, все лежащие в округе шесть сел и повелел возвести на холме детинец, крепость, а вокруг нее построить город, который назвал москвой по имени реки.

от боярина кучки  долгое время оставалось одно  название «кучково поле», в районе нынешних чистых прудов и сретенского бульвара.

доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва - в наш час ці слова стали майже анахронізмами. існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася людиною. яскравим прикладом цьому може послужити климко, головний герой однойменної повісті григора тютюнника.хлопець, залишившись сиротою, ріс в свого дядька кирила, який любив його і як міг (привозив гостинець з рейсу), хоча в той же час вихованню надавалася неабияка роль (слідкував за навчанням у школі, привчав до самостійності). напевне, саме любов і виховання дядька витворили з климка ті людські риси, які ціняться понад усе: здатність любити і турбуватися про ближнього від усього серця, аж до самопожертви.але у чому ж виявляється та безмежна любов климка до людей? після смерті дядька його запрошували до себе жити чужі люди, однак він відмовився, щоб не обтяжувати їх. але це дрібниця в порівнянні з тим, що зумовило його подорож (а отже і загибель) восени босоніж за 200 км без харчів. хлопець пішов по сіль у славянськ з донбасу, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше, - на молочко для маленької донечки своєї вчительки.тобто він вирушив у небезпечну мандрівку заради чужих людей! що ж, як не любов та турбота про долю близьких могли змусити його до цього? або потім, у славянську, що заважало йому залишитись у тітки марини, яка так вмовляла його стати її названим сином? і не саме почуття обов'язку і відповідальності за долю ближніх штовхало його у зворотній шлях, але любов і турбота про тих, які чекають на нього і на те, що він принесе, як порятунку. і тому хлопець навіть не дочекався повного одужання - вирушив у дорогу.і останній момент, коли климко бачить рідне місто і поспішає додому, на шляху йому трапляється солдат, переслідуваний німцем з кулеметом. і в цей час, як і раніш, хлопець не думає про небезпеку для свого життя, він вказує напрямок, де солдат може заховатися.мало кому під силу взяти на себе той хрест, який з гідністю проніс герой повісті.піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей - вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро, виявляти чуйність і порядність - це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.