100 анализ стихотворения а.с пушкина "поэт" по плану: 1.тема стихотворения 2.настроение (эмоциональное содержание) 4.состояние лирического героя 5.основная мысль (идея стихотворения) пока не требует поэта к священной жертве аполлон, в заботах суетного света он малодушно погружен; молчит его святая лира; душа вкушает хладный сон, и меж детей ничтожных мира, быть может, всех ничтожней он. но лишь божественный глагол до слуха чуткого коснется, душа поэта встрепенется, как пробудившийся орел. тоскует он в забавах мира, людской чуждается молвы, к ногам народного кумира не клонит гордой головы; бежит он, дикий и суровый, и звуков и смятенья полн, на берега пустынных волн, в широкошумные

116

120

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Лёха12339

Литература

4,6(99 оценок)

1тема стихотворения: изображение существования поэта до того момента, когда наступит время применить божественный дар, которому чужды земные блага, мнение толпы 2 настроение произведения торжественное, приподнятое, бодрое 3 средства выразительности: эпитеты - священная жертва, святая лира, хладный сон, слух чуткий, гордая голова; олицетворение - душа вкушает сон, глагол (слово) коснется слуха; сравнение: душа поэта встрепенется, как пробудившийся орел; однородные чл. предлож.: дикий и суровый, и звуков и смятенья 4 стихотворение разделено на две части: поэтического сна и пробуждения, безрассудного служения воли бога 5 каждый человек, подобно пушкинскому поэту, должен в это жизни сделать что-то для других, руководствуясь не личными интересами, а общим благом

Niklosh

Литература

4,6(11 оценок)

Твір-роздум на суспільну тему. я — син свого народу твір розміщено в шкільний твір-роздум і твір-опис від tvir в четверг 30 июля жоден філософ не може точно сказати, коли до людини приходить відчуття належності до свого народу. і хіба можливі тут узагальнення? напевне, ні. але всі стежки ведуть у дитинство. мені було лише три роки, коли було проголошено незалежність україни, але я добре пам’ятаю, що це було свято. на центральному майдані міста купчилися люди. майоріли блакитно-жовті прапори. і хоча моро-сив дощ, люди не збиралися розходитись. лунали пісні і промови. але мене захопила пісня про сагайдачного, який «проміняв жінку на тютюн та люльку…» я ще не міг усвідомити як то проміняти на щось інше власну дружину, але чітко уявляв самого сагайдачного. здавалось, що козацький ватажок був десь поруч, на майдані. коли я підріс, то почав захоплюватись історією, прочитав безліч книжок про минуле українського народу. і лише недавно зрозумів, що цього замало. легко любити батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — слабку і незахищену. та хіба справжні сини покинуть напризволяще хвору матір? а батьківщина у кожної людини тільки одна, як і мати. я не засуджую тих людей, які емігрували за кордон у пошуках кращої долі. але впевнений, що вони глибоко нещасні. можна мати матеріальні блага, але не мати можливості дихати рідним повітрям, уклонитися рідній оселі. може це високі слова про любов до рідної землі, може вони вже вимовлялись кимось, але вони йдуть із мого серця і вважаю їх своїми. мені радісно і млосно в грудях від усвідомлення власної значимості для україни. але я впевнений, що не тільки батьківщина потрібна нам, а і ми потрібні батьківщині. бо саме моє покоління буде підводити її економіку, удосконалюватиме сільське господарство, рухатиме вперед науку, освіту і культуру.