Метафори з твору "давня весна" була весна весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки, вона летіла хутко, мов стокрила, за нею вслід співучії пташки! все ожило, усе загомоніло – зелений шум, веселая луна! співало все, сміялось і бриніло, а я лежала хвора й самотна. я думала: "весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не , мене забула радісна весна". ні, не забула! у вікно до мене заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки. прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав. моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала; весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла.

210

311

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

16oce1

4,7(77 оценок)

Промінням грала, сипала квітки, заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко, прилинув вітер.

Впмриирсгишммп

4,6(33 оценок)

За впертості, рішучості та цікавості, прагнення головного героя до нового.

150 000+ пользователей

Оформить подписку