Регистрация
Daniilkv
Есть ответ 👍

Чому каторжна не показувала іншим своїх почуттів?

142
430
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Владушкаcat
Владушкаcat
4,5(2 оценок)
Воповіданні "каторжна" розкривається доля докії — дівчини-напівсироти. каторжною її зробило життя з байдужим і вічно п'яним батьком, що після смерті дружини створив нову родину, в якій для рідної доньки не знайшлося навіть ласкавого слова чи прихильного погляду. мачуха нещадно била дівчину, змушувала її працювати, морально принижувала. для всіх докія була чужою, тому росла, немов вовченя. але ж вона також була людиною, що потребувала любові й ласки. будучи від природи доброю, докія, незважаючи на жорстокість мачухи, якось взяла на руки малого івасика та, цілуючи його, примовляла: "голубчику ти мій, манесенький! поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама " та мачуха звеліла дитині вдарити докію, і мале штовхнуло дівчину кулачком. кинувши дитину, докія мало не вбила її та замкнулася в собі остаточно. саме нелюдське ставлення зробило її черствою, злою, замкнутою. навіть не плакала вона, коли мачуха щоразу скажено лупцювала або тягала її за волосся. не було кому й іти докію, на вулиці з неї сміялись, а вона мала лише відбиватися, кривдникам стусани. тільки калина на городі трохи розраджувала самотню каторжну. там вона плакала, бо "в неї не камінь у грудях був, а маненьке дитяче серденько! і те серденько так хотіло любити, так хотіло! але ж любити було нікого! " та калина була найдорожчим, що мала докія, вона нагадувала дівчині померлу матір. тому тяжкої кривди, невимовного болю завдала героїні мачуха, зрубавши дерево, — ніби вдруге осиротіла й без того самотня дитина. коли докія стала дорослою дівчиною, нічого не змінилося: так само не було з ким поговорити, до кого пригорнутися.
ivanovanadusa03
ivanovanadusa03
4,4(59 оценок)
Вісторії українського народу є нетлінні імена тих, хто ціною власного життя обороняв від ворогів нашу святу землю. це імена тих, хто поклав на вівтар майбутнього україни свої життя. у розбурханому морі історії часи козаччини, а саме роки турецько — татарських нападів на україну, були одними з найкривавіших для нашого народу. наші предки зазнали страшних страждань, тяжких втрат. проливалася українська кров, знищувалося все святе в душах і серцях людей. замислившись над цим, я мимоволі переконуюсь у тому, що стражденний народ прагнув знайти собі могутню зброю в боротьбі за національні інтереси, опору та порятунок, тобто героя, який був би втіленням тієї надзвичайної, непереможної сили, незламного духу та сміливості. цим героєм став козак морозенко. фізична та духовна міць козака оспівується народом у пісні «ой, морозе, морозенку! » у серцях українців славний морозенко, син свого народу, займає визначне місце. ой морозе морозенку, ти славний козаче, за тобою, морозенку, уся україна плаче. із любов’ю у пісню люди вклали захоплення постаттю морозенка. найяскравіші якості цього образу, на мою думку, — сила, мужність і патріотизм. він перетерпів жорстокі муки заради батьківщини. ой вони ж його не стріляли не четвертували, тільки з нього молодого живцем серце та й виймали. славний козак уособив безмежне прагнення українців до волі, незалежний дух, козацьку непокору ворогу. у цьому, вважаю, у цій незламності полягає наша національна самобутність. тому образ морозенка — це втілення ідеалів патріотизму. саме любов до рідного краю та до українського народу є провідним мотивом пісні. він виразно й промовисто звучить у заключній частині твору: «подивися, морозенку, тай на свою україну».

Популярно: Українська література