Регистрация
fff567
12.12.2020 22:51
Литература
Есть ответ 👍

Відгук на вірш тараса шевченка думка

105
323
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

SusanneCherry
SusanneCherry
4,8(52 оценок)
Ема «думка»:   зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі. ідея «думка»:   співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною («думав доля зустрінеться, а спіткалося горе»).

основна думка:   наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася, живе, — батьківська хата, люди, природа, і коли втрачається це все, то відчуваєш себе нещасним, самотнім. художні засоби «думка» • епітети:   «синє море», «серце козацьке»;     неньку   старенькую, молоду   дівчину,  шляхи   биті • метафори:   «грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»; • риторичні запитання:   «куди ти йдеш, не спитавшись? », «на кого покинув? » т. шевченко часто називав свої вірші «думками». багато думок у поета, особливо сумних. він самотній, нерідко закинутий долею далеко від рідної землі. то й добре розуміє почуття козака, що шукає своєї долі по і птах і не знаходить її. покинув рідних, кохану, а все даремно — чужі люди навкруги, ні з ким поговорити, душу заспокоїти. та й дуже часто немає вже повороту додому — «шляхи биті заросли тернами». недаремно кажуть, що «у чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце».

історія написання вірша «думка» вірш датується 1838 року орієнтовно на підставі повідомлення  євгена гребінки  в листі до  григорія квітки-основ’яненка  від  18 листопада  1838  року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі  «ластівка»: «він мені дав гарних стихів на збірник» автограф не відомий. у кінці 1838 року шевченко передав євгенові гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «ластівка». за описом  петра картавова, складальний рукопис «ластівки» містив писарську копію вірша.

аннасерб
аннасерб
4,6(71 оценок)
Можно сказать, что цензор лебедев был человеком незаурядного ума и проницательным. сказки салтыкова-щедрина, действительно, - сатира, сильная, острая, убийственная. эти произведения не рассчитаны на маленьких читателей, а написаны  “для детей изрядного возраста”, то есть для взрослого человека, по уму находящегося в состоянии ребенка, которому надо открыть глаза на жизнь в россии второй половины 19 века. основные проблемы сказок - взаимоотношение эксплуататоров и подневольных людей ("повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил", "дикий помещик"), испытание властью ("орел-меценат", "медведь на воеводстве"), жизнь обывателя ("премудрый пескарь").  критика салтыкова-щедрина направлена против всего общественного строя, основанного на эксплуатации, антинародного по своей сущности. сохраняя дух и стиль народной сказки, сатирик говорит о реальных событиях современной ему жизни. 

Популярно: Литература