Есть ответ 👍

Поясніть назву хіба ревуть воли як ясла повні твір

113
316
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Свій найвизначніший роман "хіба ревуть воли, як ясла повні? " автор задумав ще 1872 року під час своєї подорожі від полтави до гадяча. дорогою візник розповів письменникові про місцевого розбійника василя гнидку, засудженого до каторжних робіт. розповідь ця дуже зацікавила письменника: він побачив у гнидці велику силу, що не знайшла корисного застосування і марно загинула. "на мій погляд, гнидка, — писав мирний, — безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту, пригніченого усяким панством". автор починає писати твір, у якому ставить за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як гнидка. 1872 року він закінчує повість "чіпка". пізніше вона була доопрацьована у співавторстві з і. біликом і переросла у багатоплановий роман "хіба ревуть воли, як ясла повні? " у ньому автор широко відобразив тяжке життя українського селянства в дореформений і післяреформений періоди. твір гнівно викриває антинародний характер реформи. письменник переконливо показує, що ця реформа була явним обманом трудящих, вона не поліпшила їх становища, а тільки змінила форми визиску і гніту. соціальні основи експлуататорського ладу не зазнали особливих змін після реформи. класові суперечки після неї ще більше загострились. безправний, розорений і жорстоко експлуатований народ шукав виходу з тяжкого становища. трудящі селяни починають протестувати, боротися проти несправедливого суспільного ладу. у своєму романі "хіба ревуть воли, як ясла повні? " панас мирний підводить читачів до правильного висновку: криваві злочини чіпки породжені характером суспільних відносин пореформених років. а в алегоричній назві роману звучала головна ідея твору: воли — алегоричний образ знедоленого селянства, не ревли б, якби було що їсти. це яскраво показано центральним образом роману — чіпки — селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став "пропащою силою". але надзвичайно важливо й те, що у романі письменник створює і колективний образ селянства, що поступово звільняється від рабської залежності, дедалі наполегливіше й рішучіше заявляє про своє право на людське життя. глибока, кровна зацікавленість панаса мирного в поліпшенні умов селянського життя, розв'язанні злободенних соціальних проблем з демократичних позицій визначають значення твору, його новаторство. саме тому роман має таку назву "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", він примушує читачів замислитися над цієї важливою проблемою, шукати шляхів здобуття волі й правди.

Произведение известной украинской писательницы Эммы Андиевской "Сказка о Яян" написано в жанре притчи. В этой сказке автор подчеркивает, что в любом городе мира, жители которого знают только свое собственное "я", никогда не будет счастливой жизни и строя.

Сюжет сказки довольно прост: маленький пастушок собирал на пастбище свое стадо коз и провалился в глубокую пропасть, когда был на одном из выступлений и не удержался на нем. Очнувшись, мальчик увидел, что оказался в незнакомом ему городе.

Пытаясь узнать, что это за город, пастушок обошел почти всех жителей, но в его сторону даже никто не взглянул. Голодному пришельцу никто не , никто не дал ему и горбушку хлеба. Каждый горожанин занимался постройкой собственной башни и был настолько увлечен этим строительством, что ни на кого не обращал внимания. Жители этого удивительного города даже не общались между собой.

Блуждая, пастушок встретил старичка, у которого завалилась башня. Может, поэтому он ответил на вопросы мальчика. Дедушка рассказал ему, что яне питаются исключительно собственным "я", а когда оно заканчивается, жители загадочного города просто умирают. Но из-за того, что они ни на кого не обращают внимания и ни с кем не общаются, их "я" неисчерпаем, поэтому они почти вечны. А о себе дедушка рассказал: "Меня опали немощи только потому, что я чужак и настоящим янином так никогда и не стал, хотя и прожил здесь почти весь свой возраст".

Выслушав дедушку, пастушок решил поскорее бежать из этого страшного города. Но его окружала высокая стена, а все ворота были закрыты на большие замки. Ему и здесь дедушка, который рассказал, что ворота можно открыть, просто сказав ей "ты". Из-за того, что они этого слова не признают, ни одна брама никогда и не открывалась. Мальчик обрадовался такой возможности убежать из города и пригласил вместе с собой дедушку. Но тот отказался, ссылаясь на свою немощность и близкую смерть. Но пастушок пообещал, что вынесет его на руках, чтобы тот хоть на конец жизни подышал свежим воздухом.

Пастушок взял на плечи дедушку, низко поклонился и обратился к воротам: "Уважаемые ворота, была бы ты так ласкова и выпустила нас на свободу, потому что только ты можешь нас выпустить". Ворота открылись и мальчик внезапно оказался на том же пастбище, из которого попал в город яян. А когда пастушок вспомнил свою ношу, то за плечами у него оказался не дедушка, а полный мешок самоцветов.

В произведении Э. Андиевской "Сказка об яянах" поучительное содержание заключается в том, что настоящий человек не может жить только собственным "я", не замечая вокруг других людей, не заботясь о них. А вот добро, которое отдается другим людям, обязательно возвращается. Так что щедрых душой людей всегда ждет вознаграждение.

Объяснение:

Популярно: Українська література