Громадяньськэ ривноправья наполэона

1. війни періоду консульства

у зовнішньополітичній діяльності наполеона в період консульства чільне місце посідала боротьба з другою антифранцузькою коаліцією (1798—1801 прагнення збільшити підвладні французам території і, використовуючи їхні ресурси, знищити свого  головного — велику британію. війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою наполеона. стрімко й неочікувано для австрійців здолавши альпи, 14 червня 1800 р.  він ущент розгромив їх під селищем  маренго.

наполеонівські війни — поняття, яким визначають війни, що вела франція та її союзники в періоди консульства (1799—1804 рр.) та імперії наполеона i бонапарта (1804—  1814, 1815 рр.) проти коаліцій європейських  держав.

за підписаним 1801 р. люне-вільським миром австрію було витіснено з італії, і вона погодилася визнати кордони франції за лівим берегом  рейну. за ам’єнським миром із великою британією, франція повернула  свої володіння у вест-індії, але залишила єгипет. у війні встановився  тимчасовий перепочинок, але через рік бойові дії відновилися. у союзі  з наполеоном виступала іспанія, за флоту якої він збирався  підкорити велику британію. у 1802 р. франція захопила п’ємонт в італії, а в 1803 р. підкорила швейцарію.

наполеонівські війни, які розпочалися в європі в період консульства, хронологічно продовжували війни великої французької революції кінця  xviii ст., проте відрізнялися за своїм характером. незважаючи на загарбницький характер, вони сприяли поширенню революційних ідей та руйнуванню «старого порядку». вони велися в інтересах французької буржуазії, яка прагнула закріпити свою перевагу в континентальній європі.  головними противниками франції в наполеонівських війнах були велика британія, австрія та росія.

2. війни періоду першої імперії

у серпні 1805 р. сформувалася третя антифранцузька коаліція (1805 на відміну від попередніх, своєю  метою вона проголосила не боротьбу з революційною францією, а опір  загарбницькій політиці наполеона i. останній, у свою чергу, збирався  завдати головного удару великій британії. із цією метою наполеон готував велику армію вторгнення. однак спочатку він вирішив вивести з гри  слабку австрію, і рушив туди зі своїми основними силами. 20 жовтня  1805 р. в битві біля міста ульм на дунаї він примусив капітулювати головну австрійську армію. однак майже одночасно із цією перемогою  французи зазнали поразки. 21 жовтня 1805 р. в найбільшій морській  битві xix ст. біля мису трафальгар, неподалік гібралтарської протоки,  об’єднаний французько-іспанський флот був майже повністю знищений  британською ескадрою адмірала гораціо нельсона.

у листопаді 1805 р. наполеон переможним маршем увійшов до відня. на австрійцям прийшла російська армія. 2 грудня 1805 р. під аустерліцем (територія сучасної чехії) відбулася «битва трьох імператорів». наполеон i вщент розгромив об’єднану армію австрійського імператора франца ii та російського імператора олександра і. унаслідок цього  третя антифранцузька коаліція розпалася. у 1806 р. наполеон i примусив франца ii зняти із себе титул імператора священної римської імперії німецької нації. відтепер підвладні францу ii землі називалися австрійською імперією, а він сам став імператором францом і.

у липні 1806 р. наполеон i створив із 16 південнонімецьких держав рейнський союз під своєю протекцією. це прискорило появу четвертої антифранцузької коаліції (1806—1807 наполеон діяв швидко й рішуче.  14 жовтня 1806 р. відбулися дві вирішальні битви під ієною та ауерш-тедтом, у яких його війська знищили прусську армію. 27 жовтня 1806 р.  наполеон урочисто вступив до берліна.

21 листопада 1806 р. в берліні імператор французів підписав декрет про континентальну блокаду, за яким залежним від нього й союзним країнам заборонялося торгувати, підтримувати поштові та інші зв’язки  з великою британією. порушникам заборони загрожувала конфіскація  майна. однак ця заборона більше зашкодила торгівлі французів, ніж  британців.

1. війни періоду консульства

у зовнішньополітичній діяльності наполеона в період консульства чільне місце посідала боротьба з другою антифранцузькою коаліцією (1798—1801 прагнення збільшити підвладні французам території і, використовуючи їхні ресурси, знищити свого  головного — велику британію. війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою наполеона. стрімко й неочікувано для австрійців здолавши альпи, 14 червня 1800 р.  він ущент розгромив їх під селищем  маренго.

наполеонівські війни — поняття, яким визначають війни, що вела франція та її союзники в періоди консульства (1799—1804 рр.) та імперії наполеона i бонапарта (1804—  1814, 1815 рр.) проти коаліцій європейських  держав.

за підписаним 1801 р. люне-вільським миром австрію було витіснено з італії, і вона погодилася визнати кордони франції за лівим берегом  рейну. за ам’єнським миром із великою британією, франція повернула  свої володіння у вест-індії, але залишила єгипет. у війні встановився  тимчасовий перепочинок, але через рік бойові дії відновилися. у союзі  з наполеоном виступала іспанія, за флоту якої він збирався  підкорити велику британію. у 1802 р. франція захопила п’ємонт в італії, а в 1803 р. підкорила швейцарію.

наполеонівські війни, які розпочалися в європі в період консульства, хронологічно продовжували війни великої французької революції кінця  xviii ст., проте відрізнялися за своїм характером. незважаючи на загарбницький характер, вони сприяли поширенню революційних ідей та руйнуванню «старого порядку». вони велися в інтересах французької буржуазії, яка прагнула закріпити свою перевагу в континентальній європі.  головними противниками франції в наполеонівських війнах були велика британія, австрія та росія.

2. війни періоду першої імперії

у серпні 1805 р. сформувалася третя антифранцузька коаліція (1805 на відміну від попередніх, своєю  метою вона проголосила не боротьбу з революційною францією, а опір  загарбницькій політиці наполеона i. останній, у свою чергу, збирався  завдати головного удару великій британії. із цією метою наполеон готував велику армію вторгнення. однак спочатку він вирішив вивести з гри  слабку австрію, і рушив туди зі своїми основними силами. 20 жовтня  1805 р. в битві біля міста ульм на дунаї він примусив капітулювати головну австрійську армію. однак майже одночасно із цією перемогою  французи зазнали поразки. 21 жовтня 1805 р. в найбільшій морській  битві xix ст. біля мису трафальгар, неподалік гібралтарської протоки,  об’єднаний французько-іспанський флот був майже повністю знищений  британською ескадрою адмірала гораціо нельсона.

у листопаді 1805 р. наполеон переможним маршем увійшов до відня. на австрійцям прийшла російська армія. 2 грудня 1805 р. під аустерліцем (територія сучасної чехії) відбулася «битва трьох імператорів». наполеон i вщент розгромив об’єднану армію австрійського імператора франца ii та російського імператора олександра і. унаслідок цього  третя антифранцузька коаліція розпалася. у 1806 р. наполеон i примусив франца ii зняти із себе титул імператора священної римської імперії німецької нації. відтепер підвладні францу ii землі називалися австрійською імперією, а він сам став імператором францом і.

у липні 1806 р. наполеон i створив із 16 південнонімецьких держав рейнський союз під своєю протекцією. це прискорило появу четвертої антифранцузької коаліції (1806—1807 наполеон діяв швидко й рішуче.  14 жовтня 1806 р. відбулися дві вирішальні битви під ієною та ауерш-тедтом, у яких його війська знищили прусську армію. 27 жовтня 1806 р.  наполеон урочисто вступив до берліна.

21 листопада 1806 р. в берліні імператор французів підписав декрет про континентальну блокаду, за яким залежним від нього й союзним країнам заборонялося торгувати, підтримувати поштові та інші зв’язки  з великою британією. порушникам заборони загрожувала конфіскація  майна. однак ця заборона більше зашкодила торгівлі французів, ніж  британців.

Международные договоры могут иметь такие наименования:

Трактат – он представляет собой многостороннее соглашение, устанавливающее взаимоотношений его участников в области определенных политических соглашений (к примеру, Берлинский трактат 1878 года)

Договор – является самым распространенным наименованием нормативных актов, которые заключаются для урегулирования вопросов в сферах политики, экономики и так далее.

Пакт – это сделка государств, носящая двухсторонний или многосторонний характер, которая заключается чтобы решить некий конкретный важный вопрос

Соглашение – договор между государствами, в большинстве случаев заключающийся между правительствами различных держав, зачастую не подлежит ратификации.

Конвенция – оформляется в определенной области со значительного ряда вопросов: по режиму использования морских вод, экологии, о охране прав человека и так далее.

Декларация – представляет собой независимое заявление единственного государства чаще всего, иногда сразу нескольких держав по определенному вопросу

Конкордат – специфический международный договор, в котором одним из участников всегда выступает Ватикан, а другой – католическое государство и в котором оговариваются отношения этой страны с престолом Папы Римского.

Картель – это соглашение, обычно использующееся для решения вопросов передачи военнопленных, а также – экстрадиции преступников.

«Модус вивенди» - в переводе означает существования» и представленное собой временный нормативный акт, которое в какой-то определенный момент будущего предполагается заменить иным, постоянным.

Коммюнике – обычно данный документ является официальным обращением международного характера, к примеру о ходе войны, начале или завершении работы органов международной организации и так далее, не являясь международным договором. Подобное сообщение, помимо информационного материала, также включает в себя указания на ту позицию, которую занимают страны по рассматриваемым вопросам жизни международного сообщества, а также заявления о намерениях или оценки. Также, документ может содержать обязательства государств о характере и образе их дальнейших действий, поведения, общие усилия для достижения поставленных задач

Акт – обозначает международное обязательство или же одностороннее заявление, которые носят особенный торжественно-декларативный характер.

Меморандум – дипломатический нормативный акт, публикуемый государством, тщательно фиксирующий фактическое положение некоего международного вопроса. Меморандум представляет собой одностороннее заявление страны и его различие с декларацией состоит в том, что он касается не таких значимых проблем. Меморандумы существуют 2 типов:

а) дополнение к ноте личного или устного характера, создающее для того, чтобы уменьшить ее текст или более внимательно рассмотреть вопрос, являющийся основным в ноте;

б) нормативный акт самостоятельного характера, который в подобной ситуации доставляется лично или же посредством курьера.

Протокол – официальный документ, чья функция вс с его созданием уточняется и конкретизируется некий международный нормативный акт. Протокол бывает как дополнением к основному акту, так и отдельным документом, но и в этом случае он будет связан с выполнением какого-то соглашения, которое заключено ранее. Также, иногда этим термином называют такое соглашение, которое обладает большим международным и политическое значение, а, значит, носит самостоятельный характер.