Уявіть себе на місці екскурсовода і прорекламуйте тухольщину (з твору захар беркут)

114

401

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Маргошка55

Українська література

4,4(51 оценок)

Уповісті розповідається про події xiii ст. серед карпатських гір у квітучій долині, де лежить мальовниче село тухля. жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. на чолі громади стоїть захар беркут — вже старий мудрий чоловік. громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин тугар вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. громада вирішує вигнати тугара вовка з тухольщини. на руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. ось вони вже підступили до карпат. підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони йому підкорити волелюбну громаду. за це він обіцяє провести ворогів через гори. разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина захара беркута — максима. під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а максима взяли у полон. захарові беркуту наснився дивний сон. < > "здавалось йому, немов нині їх щорічне свято сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". < >

lehmannastyaaovt8b2

Українська література

4,6(78 оценок)

Унаш час, час науково-технічного прогресу, люди продовжують замислюватись над питанням: що робить людину людиною – звання, ім’я, чин, достаток чи щось інше? я думаю, що не треба дивитися на те, як високо піднялася у суспільстві людина, на її посаду, звання, походження. треба звертати увагу на саму людину, її душу. багатство ще не означає, що людина, якій воно належить, добра та порядна, частіше буває навпаки. тож під лахміттям убогого можна знайти людяність і добро, а під дорогим вбранням – черствість і нелюдськість.мабуть, колись настане такий час, коли кожна людина буде цінною для суспільства. і воно надаватиме всім безмежні можливості, піклуватиметься про кожного. можливо, тоді не буде ні бідних, ні багатих. однак зараз це ще далеко не так. ідеальної, „чесної бідності” я не бачу, бо бідність і злидні часто породжують різні злочини. і багаті люди бувають черствими і злими. іноді людину сприймають тільки за якістю одягу: гарний одяг, отже, людина хороша. якщо одяг поганий, значить людина бідна і нікчемна. так вважає і багато хто з моїх однолітків. та усім треба пам’ятати вислів роберта бернса: ” звання – лиш карб, людина – скарб”.