Ответы на вопрос:
був гарний, погожий день. маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.
— ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.
ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло . воно звернулося до весни. уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. усе раділо весні-чарівниці.
нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.
— ти хто? — зачаровано запитав зайчик.
— я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. ось дивись. це тобі.
вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.
— дякую тобі, весно! — закричав зайчик. — тепер ніхто не побачить мене серед кущів!
одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. а весна-чарівниця далі, даруючи всім радість і втіху.
Популярно: Литература
-
emalets2004212.01.2022 08:04
-
nikitaaleksandrov05.10.2020 17:53
-
innabat102.03.2021 21:49
-
kryukova2002304.05.2022 10:34
-
kulakovakatyus06.01.2023 16:36
-
Vovachka111.06.2020 08:36
-
theslomsmon14.04.2021 02:13
-
earthas21.01.2021 09:53
-
ulanachukalkina27.06.2023 20:41
-
luiza950596634807.01.2022 19:22