Українська мова: Написати твір про зустріч короткого та довгого слова

makskatya20

25.09.2021 15:04

Українська мова

Есть ответ 👍

Написати твір про зустріч короткого та довгого слова

266

310

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

anelyasabina20

Українська мова

4,6(12 оценок)

Зустрілися у книжці два слова: дороговказ і мова. — мово,— зневажливо проказав дороговказ,— чи не могла б ти поступитися мені дорогою, бо я, бачиш, довгий, тож можу ненароком тебе зачепити. і, взагалі, старших треба поважати! — а я чомусь переконана, що всі слова рівні — довге ти чи коротке. без жодного з нас не скласти речення. — е, не кажи, сестричко,— по-братньому глянув на мову дороговказ.— я вміщую в собі аж двоє слів: дорогу і вказівку, а ти така маленька — що з тебе — нічого, що я маленька, зате в мене багато відомих родичів. можливо, навіть більше, як у тебе. — таке, мово, кажеш — навіть слухати смішно. б краще! — ось ти, любий дороговказе, ненароком уже й назвав одного з моїх родичів. а криється він у слові , корінь якого пішов од мене, мови. — так я тобі й повірив! маєш мене за немовля? — я так не вважаю, але добре знаю, що й слово немовля — мій близький родич. — з тобою, мово, неможливо розмовляти, чіпляєшся ледь не за кожне вимовлене слово. — цього разу, дороговказе, я схоплюся лише за двоє твоїх слів: розмовляти й вимовлене. — гаразд, гаразд, краще промовчу, бо є така примовка: хто мовчить, той двох навчить. — до речі, братику, слова , примовка і мовчить — також з мого давнього роду. — я бачу, мово, ти не простеньке слово.цікаво, коли ти народилася і чому тебе так назвали? — 0, це було так давно, що вже й люди забули, звідки я взялася. кажуть, як слово я виникла ще тоді, коли люди тільки-но навчилися розмовляти, тобто видавати перші зрозумілі звуки: бурмотіти, мекати, або, як мовиться, молоти язиком. я сама чомусь переконана, що моє ім'я бере початок від слова могти, бо хто з живих істот міг висловити свою думку вголос, той оволодівав мовою. а це могли робити лише люди. хто розмовляв, немов людина. — давай, мово, складемо умову, я замовкну, а ти назвеш мені кілька імен своїх рідних. домовилися? — згода, ось вони: промовець, мовлення, безмовний, вимова, відмова, умовляти, змова, змовник, замовник, замовлення, розмова, передмова, промова, розмовник, недомовка, обмова та багато інших. — шановна мово, прошу вибачити за те, що трохи погарячкував. від почутого я навіть мову втра ось бачиш, знову згадав тебе. а заодно й примовку: «про таких, як ти, в народі кажуть: хоч маленьке, зате важливеньке». ігор січовик