Николай дубов "мальчик у моря". характеристика сашука? , нужно)

За планом: 1. оповідач у зачарованій десні – сам письменник, який виступає , як автор, як герой твору – сашко. 2. пізнання світу сашком: а)  любов  до тварин, природи, музики, співів; б) приємне й неприємне в розумінні хлопця; в) повага до батьків, людей похилого віку; г) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань. 3. риси характеру хлопчика: а) допитливий; б) добрий; в) чесний; г) уважний; д) чуйний; е) спостережливий ; є) здатний до фантазування ; ж) щирий. 4.майстерність довженка -письменника. кіноповість видатного українського драматурга олександра довженка являє собою низку спогадів, головним героєм яких є хлопчик сашко. з перших рядків зрозуміло, що цей хлопчик – сам автор, який поринув у дитячі спогади та уривками згадує сумні та щасливі моменти свого дитинства. в маленьких новелах, з яких складається повість, о. довженко розповідає про буденне життя селян, про важливу і дуже важку працю хліборобів, про життя звичайної селянської родини, прикладом якої є родина самого письменника. одна за одною в повісті спливають розповіді, які починаються с перших спогадів маленького селянського хлопчика за ім’ям сашко. цей маленький селянин, незважаючи на те, що в нього був реальний прообраз, втілив в собі кращі риси українських дітей. сашко зізнається у  любові до тварин: «ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі…», крім того, від дуже полюбляє природу, життя якої спостерігає на вулицях та околицях свого села. хлопець дуже часто замислюється або мовчки милується самими звичайними явищами, що відбуваються у природі и вважає все чим-то надзвичайним: “жили ми в повній гармонії з силами природи. зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”. з не меншим задоволенням сашко полюбляє слухати народні співи у виконанні односельців. українська земля багата талантами, а український народ пам’ятає і почитає свої традиції, тому почути гарну пісню можна було майже кожен день, а особливо на свята. автор згадує: «любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки… коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси». приємне і неприємне хлопець сприймає дуже просто і розмірковує: «як неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає. неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоним дзьобом скубе за штани… неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий — приємно. і приємно обнімати лоша. …приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками. приємно їсти паску і крашанки…. приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким….». сашко виховується в атмосфері поваги до батьків та людей похилого віку, дуже любе проводити час із старшими, особливо з дідом тарасом, та с задоволенням спостерігає за дідом семеном, коли той читає псалтир. в той час, коли сашко був маленький, селяни дуже шанобливо ставились до народних свят, тому й хлопчик ставився до них з великою повагою і дуже любив святкові дні. сашко ріс допитливим та добрим хлопцем, який з чуйністю ставився до людей та тварин. одного разу йому здалося, що коні на їх дворі розмовляли про свою тяжку долю та жалкували, що їх б’є хазяїн. після того випадку сашко жодного разу в своєму житті не образив ні однієї тварини. крім того сашко був спостережливий, а спостерігаючи, обов’язково фантазував, вигадуючи щось приємне. «скрізь, куди б не глянули очі хлопця, бачив він рух, неспокій, боротьбу. усе викликало якісь порівняння, нагадувало давно десь бачене, уявлене й пережите.» а щирість почуттів головного героя повісти можна бачити майже в кожному спогаді автора. о. довженко настільки цікаво вивів у своєму творі селянське життя звичайної родини, що, читаючи повість, забуваєш про навколишнє і ніби перевтілюєшся у самого сашка, спостерігаючи його очима спокійне українське село, та всі ті події, що там відбуваються. незважаючи на досить великий твір, читається він буквально на одному диханні.

Митрофан, которому скоро 16 лет, учится в доме своих родителей. главный воспитатель митрофанушки - его собственная мать. в «недоросле» показана зажиточная дворянская семья екатерининского времени в абсолютно хаотическом состоянии. все понятия здесь перевернуты вверх дном; все чувства вывернуты наизнанку; во всем гнет и произвол, ложь и обман, и круговое поголовное непонимание. кто посильнее, гнетет; кто послабее, лжет и обманывает. хозяйка дома простакова - смесь наглости и низости, трусости и злобы, бесчеловечности ко всем и нежности к сыну. при всем этом она абсолютно невежественна и необразованна, поэтому учителя, выбранные для сына, на самом деле, недоучившийся семинарист, отставной солдат и просто кучер. чему могут научить они митрофана? однако для простаковой это не имеет никакого значения. даже портной у нее на самом деле нигде не учился портняжному делу. самоуверенность простаковой настолько велика, что она считает: достаточно только приказать, и ее портной сам научится мастерству. самодурство простаковой заставляет ее близких лгать и изворачиваться, поэтому результат воспитания в этой семье является закономерным. невежество, в котором рос митрофанушка, и примеры вырастили в нем изверга и учителя такого же, как собственная мать. в конце комедии митрофан с большой легкостью отказывается от родной матери. воспитание изуродовало его беззлобный, в сущности, характер. по мнению п. а. вяземского в лице простаковой фонвизин высмеивает «гибельные плоды невежества, худое воспитание и злоупотребление властью» противником простаковой в комедии является стародум, в лице которого фонвизин попытался представить просвещенную власть дворянского общества. стародум был героем и идеалом фонвизина. конечно, положительные герои пьесы не столько действующие лица драмы, сколько ее моральная обстановка. стародум не столько живое лицо, сколько моральный манекен, идеальный просветитель екатерининской поры. недаром он утверждает, что «не тот богат, кто отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб у кого нет нужного… дворянин считал бы за первое бесчестие не делать ничего: есть люди, которым , есть отечество, которому служить» , «великий государь, есть государь премудрый» , «совесть всегда, как друг остерегает, прежде, нежели судья наказывает» . слова стародума являются призывом фонвизина к нравственной чистоте моральных устоев современного ему общества. одно время он даже издавал журнал с символическим названием – «друг честных людей или стародум» в комедии сталкиваются два мира с разными потребностями, стилями жизни и манерами речи, с разными идеалами. стародум и простакова наиболее откровенно выражают позиции непримиримых, в сущности, лагерей. идеалы героев отчетливо видны в том, какими они хотят видеть своих детей.