Литература: План первінка миколи вінграновського

Kr3sher

26.03.2021 07:53

Литература

Есть ответ 👍

План "первінка" миколи вінграновського

212

339

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

рамика2

Литература

4,6(37 оценок)

Микола добігав до райцентру. околичні вулиці степового райцентру були без хат і дерев — купи цегли, та глини, та уламків. миколка біг далі. на перехресті двох таких мертвих вулиць він зупинився; в який його бік тепер? почулася тупотнява, і знизу від ріки висунула голову сіра колона полонених німців. вели колону наші хлопці, майже хлопчики, з червоними зірками на сірих шапках, у куфайках, підперезаних брезентовими поясами. німецькі руки тягнулися від утоми аж до землі, а замість облич були самі лише очі — від страху. але миколку цікавили не німці. його цікавили наші. сухим нервовим поглядом він придивлявся до кожного бій— ця в сірій шапці під червоною зіркою, сподіваючись зустріти кого треба. микола забіг колоні у хвіст, обігнув її і знову побіг під гору, але бажаного обличчя не було. колона завернула з райцентру в степ, звідки прибіг миколка, а сам він тим часом, зітерши шапкою піт, побіг на хатки і землянки. біля однієї з таких хаток-ліплянок миколка зупинився. двоє дітей сиділо під стіною: дівчинка теребила в решеті кукурудзу, а хлопчик, більшенький, дер ту кукурудзу на дертці. — здрастуйте! — сказав їм миколка. діти полохливо підняли на миколку очі, , а потім дівчинка підхопила решето і щезла в ліплянці. її братик-млинар, крекчучи, поніс за нею і дертку. на порозі з'явилася жінка. руки її по лікті були в глині. — тьотю, а де тут у вас базар? — хто? — базарі — я тобі базарі ану, марш звідси! тільки й дивляться, аби щось украсти! ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть. миколка кинувся тікати. перебіг одну вулицю, другу, лапнув себе за груди і став. став — ні живий ні мертвий. оглянувся туди-сюди: голо і порожньо навкруги, лише німецький танк обгорілий. миколка вискочив на гусеницю, потім на башту, заглянув у відкритий люк і поліз у танк. тут він сів і почав діставати з пазухи пачки перев'язаних грошей. порахувавши пачку до пачки,— татова зарплата з фронту, — миколка весело зітхнув: двісті тисяч, як є, — заховав гроші і вигулькнув із танка. вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней. на возі, накритому брезентом, сиділи в брезентових плащах двоє дядьків. миколка пропустив дядьків, щоб проїхали далі, потім зіскочив із танка і назирці потьопав за ними. їхали-бігли недовго: почувся людський гамір, і перед миколкою відкрився базар. миколка обвів його очима і сказав: — ого, який великий! — доторкнувся до пазухи з грішми і полетів униз, на базар,— шапка з голови мало не впала. а на самому базарі так миколка вже надивився. білі свинки морські на руках у безногого дядька біленькими пнсочками витягують записочки із кошика: даси дядькові двадцять рублів, і за ці гроші біла свинка висмикне записочку, а в ній написано, що тобі має бути. розгортаєш і читаєш: "вас ожидає казьонний дом. але все закінчиться благополучно". що за "казьонний дом", миколка не знає, але добре, що "благополучно".