Ответить коротко на вопрос по этому тексту. чому автор назвав дiвчинку хитрою, заздрiсною i злою? день був на диво погожий. я присів у парку на лавочці і спостерігав за зграйкою снігурів, які скидалися на розсипані в снігу рум’яні яблука. дві гарненькі дівчинки посідали поруч зі мною. — і ось, розумієш, — певно, продовжуючи розпочату розмову, сказала дівчинка в пухнастій білій шапочці, — я вирішила завжди і у всьому говорити тільки правду. — ти молодець! — похвалила її друга дівчинка, в голубій шапочці і таких самих рукавичках. — це ж не так просто. — ясно, непросто. якось я не вивчила урок з природознавства і чесно сказала про це вчительці. знаєш, як я боялася, що двійку вліпить! — і вліпила? — ні. сказала, що для початку прощає за те, що сама зізналася. — пощастило. — так. зате на другому уроці не пощастило. вірша не вивчила, зізналася, та все одно — бац! — двійка. а сьогодні й зовсім, — зітхнула дівчинка, — довелося постраждати за правду. — ой, що ти! — співчутливо сплеснула руками дівчинка в голубих рукавичках. — уявляєш, на занятті драмгуртка вирішували, хто гратиме золушку. і кого, ти думаєш, вибрали? юльку пиріжкову! так у неї ж ніс у веснянках! я, звичайно, сказала, як є. де ж це ви, кажу, бачили таку рябу золушку? на цю роль треба знайти гарну дівчинку, а не таку, як пиріжкова. а юлька спалахнула і заплакала. от смішна: хто ж за правду ображається? а всі давай мене соромити: мовляв, юлька у нас найдобріша і найталановитіша, і веснянки її аніскілечки не псують. їх загримувати можна. але я не погодилася. правда дорожча над усе. тому що думаю, те й кажу! а ти б мене підтримала? дівчинка в голубих рукавичках здвигнула плечима й відвела очі. і тоді дівчинка в білій шапочці звернулася до мене: — вибачте, адже ви чули, про що ми зараз . скажіть, будь ласка, яка у вас думка? — думка така, — сказав я, — що ти хитра, заздрісна і зла. — як? ! — зблідла вона від обурення. — що думаю, те й кажу, — відповів я. — правда дорожча над усе.

164

339

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

09Sodlatov

Українська література

4,4(24 оценок)

Автор назвав дівчинку хитрою тому, що дівчинка думала, що якщо скаже правду про не вивчений вірш то не отримає двійку, він назвав її злою і заздрісною тому, що дівчинка сама хотіла грати роль золушки і образила юлю пиріжкову спеціально.

ппапаапа

Українська література

4,6(40 оценок)

старі люди дивувалися: звечора ніщо не віщувало негоди. сонце заходило на спеку, повітря було сухе й давлюче, небокрай багрянився над дніпровськими луками урочисто. а потім сталося несподіване, грізне…

десь опівночі в небі почувся клекіт, ніби вдалині завели весільної пісні лелеки. парубки та дівчата, які ще никали понад берегами, милуючись плакучими верболозами й журливою піснею дніпровського плину, одірвалися від своїх ліричних справ; зморені цілоденною працею хлібороби, які повлягалися спати під відкритим небом, розплющили очі; столітні бабусі, хворі на безсоння, нашорошили вуха; тривожно заіржали не знати чому коні на луках.

клекіт гучнішав, покотив хвилями понад сонною землею. здавалося, повітря загусло, в ньому попливли тугі, пружні кола, ніби від падіння каменя в воду. недалеко від місячного серпа загорілася яскрава зоря, запульсувала, огорнулася туманною короною. барви її мінилися: спочатку вона була темно-вишнева, потім червона, жовта, ніжно-зелена, блакитна, бузкова. нарешті зоря спалахнула сліпучим фіолетом, видовжилася, завібрувала і, немов загострена стріла, впала, майнувши пишним хвостом, десь за лісом. слідом за нею в небі прокотилася друга зоря — ця мала м’якші барви, ніжно-рожеві. вона теж упала на північному заході, за стіною правічного лісу.

і тоді почалося.

не знати звідки зірвалася буря. понад селом прокотився смерч, стіна куряви піднялася з поля, чорна хмара закрила місяць. страшна блискавиця розкраяла темінь, стьобнула вогняним батогом у просторі, ніби підганяючи ліниві стихії погоди. свічкою спалахнула скирта соломи за лісом, гучно забамкав пожежний дзвін, скликаючи до негаданої праці пожежників.

та де там!

перша блискавиця була лише сигналом до початку небесної драми. стіна дощу впала на землю, грізно зашуміли, заклекотіли пінисті потоки, змиваючи з горбів у долини дозрілі гарбузи, соковиті помідори, валяючи додолу важкі голови соняхів. всі в селі прокинулися, окрім малих дітей. парубки з дівчатами рвонули під захист клунь та повіток.

гроза розлютувалася не на жарт, небо стало схоже на гігантський жмут полум’яних розтріпаних канатів, з якими почав бавитися невидимий космічний титан. одна за одною блискавиці цвьохали на землю — довжелезні, яскраво-фіолетові. громовідвід біля клубу оповився примарним перлистим сяйвом, вздовж нього до землі пливли з сухим тріском вогнисті іскри. сторож дід онисько злякався і, плюнувши на свій відповідальний пост, дременув під дощем додому.

гроза руйнувала димарі, зривала дахи, псувала радіоприймачі, понад й шляхами металися багряні кулясті блискавиці; інколи вони підкрадалися до старих гіллястих дерев, вибухали холодним примарним полум’ям, розпанахуючи товстезні стовбуряки навпіл. та шквал вирував недовго. за якусь годину лихо зійшло, стіна зливи пропала, тільки небесні вогні невпинно миготіли аж до світання.