Есть ответ 👍

Характерисиика образу сашка і андрійка з повісті сіроманець?

196
457
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Іроманець» характеристика сашка «сіроманець» характеристика сашка доброта. ця риса людського характеру цінувалася в усі віки й у всіх народів. адже добра людина ніколи не чинить зла, вона не здатна на підлість, навпаки, завжди налаштована на життя та відродження, а не на нишення. таким ми бачимо персонажа повісті м. вінграновського «сіроманець» сашка. хлопець виступає проти переслідування й жорстокого знищення сіроманця, старого вовка, що живе в їхньому лісі. він подружився з цим хижаком, який насправді виявився здатним відповідати на добре ставлення до себе також добротою. сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. і йому, малому, вдалося це зробити. не можна без хвилювання читати й епізод, у якому розповідається, як сашко привіз сіроманця в одесу в лікарню, щоб сліпому вовкові зробили операцію й повернули зір. сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий. мені здається, шо якби було більше таких людей, як сашко, що люблять і оберігають тварин і рослини, турбуються про них, то ми назавжди забули б про існування червоної книги, а наша планета була б чистою й багатою, стала б затишним домом для всього сущого на землі. риси характери сашка  справедливий співчутливий добрий чуйний принциповий самостійний вірний цілеспрямований «сіроманець» цитатна характеристика сашка — «сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на сашка. сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «аби я був вовком…»;   «раптом сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «піти глянути чи не завагався сашко. але вирішив: — чого це я стану його боятися? піду гляну»; —   «сашко вибрав підходящу для сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; —   «одного дня сашко відкрив, що сіроманець сліпий»; — «так от ти який лизунчик, а ще сіроманець,— сказав сашко і погладив сіроманцеві шию, почухав під горлом»; —   «ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. пиріжка з печінкою хочеш? »; — «сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»;   «сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже сіроманець щімко задихав сашкові в обличчя. сашко обійняв обома руками вовка за шию». хлопчик сашко захоплюється сіроманцем. він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. навіть коли мисливці винищили його вовченят — сіроманець не помстився їм. тому сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та чепіжним. але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. не знайшовши підтримки, сашко вирішує діяти самостійно. він є сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. сашко вважає сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. навіть потоваришувавши з дівчинкою галею, сашко не забував про сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в одесі. йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua


«дід андрій вважав своїм обов’язком привчити павлуся до лицарського ремесла. вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. часом оповідав йому про запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «здається, не було нічого такого, чого б павлусь для гані не зробив». • «павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». «у павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в спасівці». «злодії, пси, чорти! ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! ось тобі, ось тобі! — тепер павлусь отямився. він перший раз убив людину. йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. його взяв на руки степан і став відтирати». і він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. як її поганці та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». «хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без і? » «дідусева наука стала йому в пригоді. “ось це великий віз, а ця зоря над нами — то показує північ. ну, навпроти неї мусить бути південь»». недоля: «як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». «хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. в нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі спасівки. тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». «продав ти мене, юдо, бог тебе певно покарає. вони мене завезуть в крим, то, може, й сестру легше знайду». « татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. він був тямущий, і татари не могли надивуватись. хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». «ні, не прийму! і моєї християнської не хоч і повісьте. пощо мені опісля в смолі горіти». «внизу, в челядній, вибили павлуся так, що зі спини аж кров потекла.

Популярно: Українська література