Ответы на вопрос:
На мою думку, батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям. по-перше, батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відпові твоїм ментальним особливостям. яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками україни (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); ємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно. по-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку батьківщини. прикладів цього в літературі сила-силенна. чи не найяскравішим серед них є творчість тараса шевченка, зокрема його поезія «і виріс я на чужині…», у якій кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «дніпро та наша славная вкраїна…». глибинним розумінням патріотизму вражають «кам’яний хрест» василя стефаника і «волинь» уласа самчука, поезії олександра олеся та євгена маланюка. отже, батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. а її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі. та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. а потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . яка ж з них важливіша? зовнішня краса чи внутрішня? думаю, що внутрішня. чому? а все доволі просто. пам’ятаєте, ще екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . і це дійсно так. спробую довести. уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. що ми побачимо замість неї? порожнечу. порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. але вони є, і це вселяє оптимізм. а той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність..
Популярно: Українська література
-
провпр03.05.2023 18:51
-
Nastyarainb02.07.2022 11:48
-
asdsssssssssss12408.05.2022 07:54
-
Clook202329.01.2022 11:50
-
Никто2555509.10.2020 11:56
-
andreiantipov111.07.2020 22:08
-
ЛордМирак03.08.2021 00:33
-
Просто0111111104.04.2023 09:31
-
MishaNY200108.12.2021 15:29
-
Messi11111111111111126.11.2022 11:14