Твір за творами письменників: в. нестайка, я. стельмаха, л. ворониної. дружба - найкращий скарб.

294

296

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

киреева2

Литература

4,8(56 оценок)

мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.

по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.

яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.

по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.

прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.

отже, дружба - це найкращий скарб в житті.

нази13

Литература

4,4(31 оценок)

Вначале романа есть описание тех мест, по которым проезжал аркадий. эти два эпизода сопоставляются и в чем-то дополняют друг друга. " деревеньки с низкими избенками под темными, часто до половины разметанными крышами" - это начало романа. " поникли и гниют под своими когда-то крашеными крышами" - это описание кладбища в конце. в начале романа "..церкви, то кирпичные с отвалившеюся кое-где штукатуркой, то деревянные с наклонившимися крестами и разоренными кладбищами", в конце - " как почти все наши кладбища, оно являет вид печальный: окружающие его канавы давно "смысл этого сопоставления в том, что как на кладбище не происходит никаких перемен, так и во всей россии 60-х годов 19 века.