Іть будь ласка твір на тему "в чому призначення людини" на 2,5-3 стр

285

305

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

578fyvhjj

Русский язык

4,5(87 оценок)

Я– людина! я – частина суспільства! я поважаю та дотримуюсь законів писаних і неписаних. я маю свою роль у цьому світі і моє життя не пройде марно! це все звучить гордо. чи не так? та чи кожен з нас може впевнено промовити, що він заслуговує на те, щоб називати себе людиною? чи достатньо для цього мати лише людську подобу? чи може розум і душа є визначальними? хто відповість на ці питання? великий творець чи може сама людина, яка з дня у день створює себе самостійно? серед буденного клопоту і постійної метушні, ми інколи зупиняємось, щоб зробити глибокий вдих. і в цей момент ми озираємось навколо себе і помічаємо, що все, що нас оточує, далеке і марне… яскраві вогники міста тьмяніють і ми починаємо думати над тим, куди ми весь цей час біжимо стрімголов, до чого ми прагнемо і що представляє з себе весь цей простір навколо нас, ці люди, що кожен день проходять крізь наше життя, як ніби через вокзал, де просто чекають свого потяга, і залишають його, як тільки потяг прибуде, і в душі від цього становиться порожньо і сумно, навіть від секундних зустрічей. навіщо людям закони, якщо вони і так люди? через те, що дехто забуває про совість і їм потрібні жорсткіші міри? де ця межа між людиною біологічною і людиною моральною? давно стерлась… з роками стала невидима… про неї забули і не прагнуть згадати! але якщо ж ви справді люди, то чому ж ви просто не можете слухати свого серця? навіщо ми обмежуємо свої дії? я вважаю, що у наш час закон – це милиці для моралі. і що ми розучилися думати серцем, і тепер думаємо лише головою. і ще намагаємось себе виправдати, говоримо, що серце не може думати, тільки відчувати. а це далеко не так, бо серце теж думає, але трохи інакше. йому не потрібні закони… воно не знає зла… і навіть візьмемо, для прикладу, такий момент, коли ми хочемо іншим. на цей вчинок нас спонукає серце, а розум тільки після цього сигналу вирішує, як чинити в цій ситуації. він зважає на те, як це сприймуть люди, яка від цього може бути вигода і тд. але це ж неправильно! на таких прорахунках людиною ж бо звичайно стати можна, але це буде лише в очах інших… а чи не важливіше твердо стояти на ногах для себе самого! щоб не ми пристосовувались до ситуації, а щоб ситуація сама робилась для нас вигідною. що ж я цим всім хочу вам сказати: призначення людини – бути людиною. бути людиною – робити все за покликом серця! робити щось у житті за покликом серця – прожити життя немарно!