Окружающий мир: Пристосування рослин до водного серидовища пожуйста

МОМОГИТИ1

14.04.2021 19:59

Окружающий мир

Есть ответ 👍

Пристосування рослин до водного серидовища пожуйста

260

295

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

brain67

Окружающий мир

4,7(65 оценок)

Узалежності від морфоанатомічних особливостей водних рослин, які можна враховувати при визначенні стану біоценозу виділяють такі групи: 1. гідатофіти занурені у воду. вони одержують не всю кількість сонячного проміння, бо частина його відбивається або поглинається водою. відповідно гідатофіти тією або іншою мірою є тіньовитривалими. цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. у зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню у гідатофітів утруднений газообмін. однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газообміну. гідатофіти мають дуже спрощену анатомічну будову, у них судини слабко розвинені або зовсім немає, воду сприймають всією поверхнею тіла. на поверхні епідерми кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до клітин. 2. гідрофіти звичайно ростуть по берегах водойм, напівзанурені у воду. підземна частина рослин (кореневища і корені), а також більша частина стебла занурені у воду. гідрофіти, як і гідатофіти, мають систему добре розвинених міжклітинних проміжків, крізь які здійснюється постачання кисню до органів, які знаходяться у воді і ґрунті водойми. 3. гігрофіти - це рослини, що пристосовані до росту в умовах надмірного зволоження, переважно атмосферного. листки їх вкриті тонким шаром кутикули, продихи розташовані на рівні основних клітин епідерми, наявність тонкостінних живих розсіяних волосків, а також широких міжклітинників - забезпечує досить активну поверхню випаровування. проживання у водному середовищі зумовило особливі риси організації водних рослин. в загальному до основних пристосувань вищих рослин до водного способу життя належать: - водні рослини не потребують опорних елементів, тобто у них недорозвинені або відсутні судинні пучки, як у деревині наземних рослин. - редукція кореневої системи або зміна її функції. - порівняно низька температура води викликає пригноблення статевого процесу, тому у них переважає вегетативне розмноження. - розвиток системи повітряних порожнин – аеренхіма, сприяє поліпшенню газообміну і підтримці рослини в плаваючому стані. - великий розвиток поверхні тіла по відношенню до маси, що виражається в наявності перистого, розітнутого листя, тонких, довгих стебел або ж широкого, але дуже тонкого листя. - листя занурених водних рослин позбавлені продихів, зате їх поверхня проникна для газів і весь газообмін йде через неї. кількість продихів в порівнянні з наземними збільшена. - у деяких видів серед клітин епідермісу є та інші, звані гідропорами, що мають більшу проникність води. у лататтєвих, крім того, є особливі клітки - гаусторії, розташовані на нижній стороні листа, здатні інтенсивно поглинати живильні речовини і запасати масло. - гетерофілія, різнолисність, це явище, коли на одній рослині розвиваються як типово підводне листя, так і типово повітряні з рядом переходів (настурція, стрілолист, вех). - виділення слизу особливими залозками перешкоджає вилуговуванню з рослин живильних речовин, а також є захистом при тимчасовому пересиханні водоймищ. - переважна більшість вищих водних рослин - багаторічники. при зимуванні частина видів цілком опускається на дно водоймища, більшість зимує у вигляді кореневищ, бульб або зимуючих бруньок (турионів). наявність стійкого механізму гомеостазу дозволяє вищим водним рослинам захоплювати значні території і мати широке ічне розповсюдження. такі види створюють популяції, пристосовані до крайніх умов ареалу, до значних коливань світла, температури, залежності від концентрації газів, … .