Роль анафори у творі підпалого зимовий етюд? іть будь ласка,а також як називаються поезії у яких патріотичні мотиви, відданість людини ідеї служіння народові.

285

362

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Pahamoseuv

Українська література

4,6(85 оценок)

«зимовий етюд» володимир підпалий «зимовий етюд» володимир підпалий написав 25 січня 1968 року. «зимовий етюд» володимир підпалий аналіз вірша тема — зображення краси зими жанр — етюд ідея — возвеличення зими в україні ліричний герой вірша «зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. «зимовий етюд» підпалий трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях… вечір, мов казка, над україною казка, як вечір, аж синьо в очах… там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи — все запорошене, все насторожене, вся україна заслухалась — і не спить… на початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної україни. воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір». зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива. не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «україна заслухалась і не спить». усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, разом привабливий одухотворений образ батьківщини.

AlinaAlina110624

Українська література

4,7(51 оценок)

порівняльна характеристика образів остапа та андрія за повістю м. в. гоголя " тарас бульба" є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це - запорозьке козацтво. про нього написано чимало цікавих творів, і один з найкращих - повість м. в. гоголя "тарас бульба", над якою письменник працював майже десять років. змальовуючи героїчну боротьбу українців за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом. це були кращі люди свого часу і вірні сини україни, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям. серед вільного товариства запорожців-богатирів центральне місце в повісті посі образи старого козака тараса бульби і двох його синів - остапа та андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. , що саме цей контраст є гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками. вперше ми зустрічаємося з остапом і андрієм на їх рідному батьківському подвір'ї. спочатку нас може більше приваблювати образ андрія, бо порівняно з суворим остапом він більш чутливий, ніжний. навіть мати сильніше жаліє і любить саме його. та ось із сторінок повісті постає історія життя кожного, і наше ставлення поступово змінюється. ми розуміємо, що спільні у братів лише молодість, їх "свіжість, рослість, могутня тілесна краса", яка вразила навіть батька. сам же тарас зумів прищепити синам інтерес до козацького життя, виховати в них хоробрість, спритність. але ці якості вдачі у братів зовсім різні: хоч андрій і відзначався у бурсі сміливістю, але вона завжди призводила до лиха. у ньому поєдналися завзяття й удавана мужність: він вмів вивертатися, хитрити, навіть благати пощади. зовсім інший - остап, який ще з бурси виділявся ясним розумом і міцною волею. чесний і хоробрий, він постає перед нами відданим товаришем: "він був добрий у такій мірі, в який можна було бути з такою вдачею і в тодішній час".. як тільки юнаки потрапляють до запорозької січі, відразу ж набувають доброї репутації у козаків: обидва спритні, обидва сміливі вояки. але і тут їх хоробрість не однакова: остап - спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі бородатого. а от хоробрість андрія виявляється безрозсудливою та безцільною; він мало замислюється над тим, за що кидається у бій. остап твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рідної землі й товаришів, ненависть до ворогів і прагнення захищати вітчизну. ось що робить остапа справжнім героєм! у андрія ж немає щирої любові до батьківщини і друзів, і тому сліпе кохання до дочки ворога швидко перетворює його на зрадника. він забуває святі почуття вірності вітчизні та товариству: "а що мені батько, товариші, вітчизна! нема у мене нікого! ". і ось стоїть він, боягузливий, нікчемний, перед судом свого батька. ганебним було його життя, ганебна і його і тут же ми бачимо остапа в останньому гарячому бою, після якого він потрапляє у полон. терплячи нелюдські страждання, він навіть не простогнав; гідною й величною була його смерть. прочитавши повість, я замислився над тим, як власні ідеали і мета людини відбиваються на її долі. перед нами два брати, сини одних батьків, однієї землі. але наскільки вони різні, бо різні у них святині! ми переконуємося, що лише щира любов до вітчизни, чесне служіння їй возвеличує людину, а підступність і малодушність робить її нікчемною. я впевнений, що, як і мене, кожного читача захоплює образ остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він - лише принизливий виняток з численної армії українських синів - захисників нашої славної україни)