Анализ стихотворения майи румянцевой "бессоница" я до кончиков пальцев не злая, добрая я с тобой. я до муки, до боли не знаю, есть ли ты или выдуман мной… и приходят рассветы в город, трезвые, с третьими лишними. и теряется что – то гордое каждым утром под этими крышами. почему ты прощаешься молча здесь на улице хоть два слова, из сказанных ночью, повторил бы ты в это утро… я бы трижды назад оглянулась, наизусть запомнив, навечно. но молчанье рождает грубость – и во мне умирает женщина…

198

410

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

khaub456

Литература

4,5(12 оценок)

Жертвенность, одиночество автор стихотворения, готов простить всё, что угодно, лишь бы родной человек оставался рядом. и не важно само отношение, важен сам факт , что тот ,которого ты безумно любишь, находится рядом с тобой. и это -и есть счастье!

Tamilla19

Литература

4,4(62 оценок)

Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. і хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. і хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку. більш за все михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько. з раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. він поважає працю дорослих і з радістю є своїм батькам. рідні були для нього найкращими вчителями. від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки. оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, мар’яна намагається йому допомогти, для дівчини люби він є найщиріший друг, а дядько себастіян часто проводить з ним вечори. михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує. дід пророкував йому: «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. з сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.