Расказ "конь с розовой гривой" как главный герой рассказа был тянут в тяжкий обман?

121

198

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

morozovasanya

Литература

4,7(38 оценок)

Как то частенько и бывает - по глупости и по шалости. санька левонтьев его подзадорил. они собирали ягоды в лесу, главному герою бабушка обещала за собранный им туесок земляники купить пряничного белого коня с розовой гривой, и герой его хотел. он честно собирал землянику, в то время как левонтьевы дрались между собой. ягоды, что собрал старший санька, в драке просыпались, раздавились, и санька их съел. собрались к речке, но герой-то собирал землянику, у него цель была. и тут санька что называется взял его на слабо - мол, герой бабушки своей боится, да и жадный. таких обвинений герой не стерпел и отдал все, что собрал, левонтьевым , которые в миг все съели. герой и похваляться стал, что бабушки не боится, а ещё и калач у нее украдет, а левоньевы его подзадоривали - давай и пирог кради, и ещё что. а как домой стали собираться, герой погрустнел, а санька ему говорит - да, нам-то всё хоть бы хны, а тебе бабушка задаст. и посоветовал травы насовать в туесок, а сверху только прикрыть. и герой так и поступил, красивая горочка ягод у него получилась сверху. бабушка порадовалась, похвалила его и сказала, что пересыпать не будет, а так и повезет в город в туеске продавать. герой наш рассказал об этом саньке, так тот его угрозами рассказать бабушке про обман заставил и пару калачей украсть.

симон8

Литература

4,4(50 оценок)

Гайявата — мудрий вождь індіанців

Майже у кожного народу є міф про — людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів "рятувати душі" поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім іншими.

У північних індіанців теж були такі легенди, хоч їхнього героя у кожному племені звали інакше: за тамтешніми звичаями у людини багато імен, її звуть за найбільш відомими на цей час якостями. Назвати наше ім'я — не сказати про людину нічого, назвати індіанське — розповісти майже все.

У народу оджибвеїв цей і пророк мав ім'я Гайявата. Воно і значить "Пророк", "Учитель". Після того як Великий Дух Гитчі Маніто на великому зібранні всього людства дав йому велике повчання і Люльку Миру, а томагавки війни були закопані на березі ріки, до людей з невідомого краю прийшов цей Учитель. Він навчив людей вирощувати маїс та збирати інші плоди; навчив індіанські племена мирно жити та не вважати кожного іноплемінника ворогом. Він разом із людьми розчистив русла рік і навчив будувати зручні й легкі човни. Він знав багато ремесел, та головне, чого він їх навчив, то був він сам — незвична і чудова людина, проте просто людина, не дух, не божество. І кожний міг би стати подібним до нього, якби навчився у Гайявати людської мудрості і людської доброти.

І, мабуть, це був найголовніший урок Великого Учителя, пророка Великого Духа.

Проте люди — погані учні, здебільшого схильні до лінощів і невиконання домашніх завдань. Їм потрібно, щоб над ними повсякчас був нагляд учителя, його пильний контроль. А Гайявата ж був просто людиною. Не вічною на землі.

Та все ж його уроки не пропали марно, а вчення залишилося серед людей. То ж ще маємо надію.