Ответы на вопрос:
1. смуток та горе. 2. зібрання воєвод. 3.микита йде на . 4. битва між добром і злом.
Живучи в америці, видатний український письменник завжди душею був в україні, разом з рідним народом мріяв про її світле майбутнє. він завжди був у курсі подій, що відбувалися в україні, слідкував за творчістю українських письменників. у його творчому доробку є кілька посвят, одна з яких — «сучасникам». максимові рильському присвячує поет свій вірш, глибоко шануючи його за багату внутрішню культуру творчості, що несла в собі високохудожні образи й картини, за любов рильського до українського слова, форма якого під його пером гармонійно зливалася зі змістом. на початку xx століття максим тадейович належав до «грона» неокласиків, що в той бурхливий час зберігали шанування літературних традицій, а не вдавалися, як більшість тогочасних поетів, до футуризму та інших формалістичних течій. глибокою повагою до рильського, поета і вченого, пронизані рядки поезії маланюка, для якого він «далекий брат», «краси веселий кондот’єр», «еллін, схимник і гоген», «алхімік мудрих слів». маланюк розумів, у якому важкому становищі доводиться жити й творити українським радянським письменникам, адже «навколо — хащі й печеніги». лагідно і сердечно звертається маланюк до поета, низько схиляє перед ним свою горду голову. ще один вірш посвяти «сучасникам» присвячено павлу тичині, але слід сказати, що в ньому автор звертається і до інших своїх сучасників, що оспівували радянську «справжність». у 1917 році павло тичина став провісником «нового часу», весни, що мала прийти в україну. він закликав віддати революції свої палкі душї, адже сприймав її, як початок нового щасливого життя. своєю поезією, сильною і щирою, він збудив національний дух українців, у і917—1919 роках україна пережила воскресіння національної ідеї, зліт літератури. у тичині вбачали нового месію після великого кобзаря в українській літературі, він став кумиром тогочасного юнацтва, зокрема маланюка. поезія тичини була новим явищем в українській літературі, вона «на межі двох епох» звучала «сонячно-ярим оркестром», вона закликала боротися за незалежність і збудила мільйони. про це нагадує євген маланюк кумирові своєї юності, що у добу тоталітаризму «віддав хвалу тиранам» і почав оспівувати радянську владу. гіркий сарказм звучить у тих рядках, де йдеться про різницю ранньої поезії тичини і поезії часу написання цієї посвяти: раптом… брязнуло враз! …від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась. …в окривавлений жовтень — ясна обернулась весна… євген маланюк не простив тичині зради ідеї, до якої той закликав, і сміливо сказав правду про тих своїх сучасників, що зламалися під тиском радянської влади.
Популярно: Українська література
-
jelyrotos11.05.2023 03:34
-
fenix838323.02.2022 06:11
-
Kristinapermya25.10.2021 15:19
-
sazonov3002123.03.2022 12:18
-
Amir011kz23.04.2021 06:30
-
polinna2006p06aeo13.09.2021 06:50
-
SeyshellaGoa09.11.2021 10:27
-
aleksandrsamor28.01.2020 01:49
-
varabunia1221.05.2020 03:19
-
petryxa33329.03.2021 20:50