Регистрация
justlikekatya
Есть ответ 👍

Цитати на характеристику федька из оповідання "федько халамадник"

205
355
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

maschkincolyaoyf9ei
maschkincolyaoyf9ei
4,4(78 оценок)
Неслухняний"не було того дня,щоб хто-небудь не жалівся на федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному"другові"     сильний"битися з ним і не пробуй,-перший по силі на всю вулицю.ураз тобі дасть підніжку,зімне,насяде й пита: -ну? нажився на світі? говори! "           сміливий,гордий"тут же підскакує до стьопки,хапа нитку й рве її до себе.нитка тріскає,змій диркає у нього гордий."                                впертий"федько не як всі діти поводиться.він не плаче,не лає,грозиться,а він хоч би слово з уст,сидить і мовчить"                                                                             злий"-що? уже знов? -питає батько,глянувши на федька.федько ще більше насуплюється й починає колупати пальцем кінецю столу.а мати розповідає"                                                                                                     сумний"федько витирає сльози,що виступили з його очей,бере гроші й ховає в "                                                                                           здивований"і за що бог покарав такою сибі батько нічого йому не "                                                                                                         наляканий"-скидай,сучий сину,штани! -раптом грізно звертається батько до федька.федько спідлоба "                                                         втомлений"федько ловко заткнув палицю в купу мокрою снігу,зняв шапку й витер піт: -"                                                                                   боязкий"федько трусився,коліна його зігнулись і хилиталися на всі боки.він "
olgakankova86
olgakankova86
4,4(53 оценок)

образ чіпки «хіба ревуть воли» у центрі роману — образ чіпки. його історія займає три частини твору. чіпка (ничипір) варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини xix ст. панас мирний та іван білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. доля, суспільство справді вкрай несправедливі до чіпки. однак чи можна через це зневірюватися й мстити? він обирає саме такий шлях. безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — а виростив новий! тоді б, може, й правда настала! » разюче символічна кінцівка роману: чіпки зрікаються, його проклинають і галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. з пекучим докором на устах: «так оце та правда? » — дружина накладає на себе руки. а мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. адже для мотрі господня заповідь («не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. зрозуміло, і мотря, і галя — то сама україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю. автори наголошують, що, попри все, чіпка міг зробити й інший вибір. життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. якісь обставини тягли варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги»

Популярно: Українська література