Твір-мініатюра "країна- казка- реальність чи мрія

казка - це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події. орієнтація на вимисел є однією з найважливіших жанрових ознак казки. сюжет казкового твору завжди утверджує перемогу добра над злом. нерідко казка завершується традиційною формулою: «ось вам казка, а мені бубликів в’язка», «і стали вони жить-поживать, добра наживать» та ін. казкових персонажів прийнято поділяти на злотворців, добротворців та знедолених. вважається, що казка генетично пов’язана з давньою міфологією. її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася вигадка, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на, життя окремої людини. за змістом і художніми особливостями казки поділяються на кілька різновидів. це казки про тварин, чарівні та побутові казки. звичайно, казка, як ми звикли, це щось фантастичне, але якщо розмірковувати, то можна віднести казку до реальності. адже ми живемо у казковій країні, де відбувається іноді дещо незвичне, фантастичне. якщо кожна людина згадає свої моменти у житті, які їх здивували, то люди замисляться: а чи правда казка-реальність? тобто все що відбувається з нами - це вже казка, у яку ми потрапили!

одна з відмінностей людини від тварин, навіть розумних, полягає в тому, що тільки людина здатна жартувати й сміятися.

звичайно «серйозні люди» стануть заперечувати важливість гумору, зневажливо питаючи: яка користь у простому жарті? та гумор часом служить не тільки корисним, а життєво важливим цілям. мабуть, всі чули приказки: «сміх подовжує життя» або «сміх — це найкращі ліки». ці приказки виникли не просто так, адже ще цілителі середньовіччя виписували хворим блазнівські клоунади, щоб прискорити одужання своїх пацієнтів. і сьогодні багато лікарів впевнені, що гумор сприятливо впливає на лікування хворого.

моя мати працює в лікарні. кожного дня вона приймає десятки пацієнтів. дуже часто люди нервують і хвилюються, але мати знає: як поводитись у таких випадках. вона завжди в доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. ставлячи діагноз хворому, вона може розповісти якийсь дотепний випадок зі своєї практики й цим підняти настрій людині. а інколи достатньо просто привітно заговорити і посміхнутися, щоб людина уже відчула себе важливою й потрібною.

дуже важко йти по життю без посмішки й жарту, адже кожен день нашого існування ється дрібними й великими стресами. гумор же слугує своєрідною «розрядкою» й відволікає нас від проблем. коли у важкій ситуації знаходиш щось смішне, то напруга й роздратованість одразу відступає.

творча спадщина нашого народу свідчить про те, що в недобрі часи гумор йому вистояти в нелегкій боротьбі за своє існування. згадаймо хоча б постать павла губенка, більш відомого як остап вишня. у такі важкі часи для своєї країни, як перша, а згодом і друга світова війна, голодомор і сталінські репресії, він писав усмішки й гуморески, щоб звеселяти людей і дарувати їм надію на веселе й світле майбутнє. письменник писав про свою гумореску «зенітка»: «я хотів у тяжкі, грізні часи писати щось веселе… щоб і моя робота спричинилась до того, щоб люди й на фронті, і в тилу, таки по-справжньому засміялися, та не засміялися, а просто таки зареготалися. одночасно, щоб моя гумореска відігравала й певну, сказати б, мобілізаційну, підбадьорювальну роль».

тож ми вже зрозуміли, що гумор — це потужна зброя, а значить він може бути використаний і на шкоду людині. надмірне застосування гумору переходить у глузування, що може викликати в об’єкта насмішок негативні почуття і, як наслідок, агресію. тому пускати в хід жарт слід обережно, намагаючись при цьому не образити людину.

отже можна зробити висновок, що гумор дійсно відіграє велику роль у нашому житті. живучи без усмішки й жарту та приймаючи все до серця, ми б, мабуть, просто не витримали всієї серйозності життя.