Регистрация
orehova217021970
Есть ответ 👍

Нужен стих по украинскому языку днепропетровского поэта

147
287
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

helpplizzzz
helpplizzzz
4,8(78 оценок)

покров                              эту землю снова и снова           поливала горячая кровь.           ты стояла на башне азова           меж встречающих смерть казаков.                     и на ранней заре, средь тумана,           как молитва звучали слова:           за христа, за святого ивана,           за казачий престол покрова,                     за свободу родную, как ветер,           за простую степную любовь,           и за всех православных на свете,           и за свой прародительский кров.                     не смолкало церковное пенье;           бушевал за спиною ;           со стены ты кидала каменья           в недалеких уже янычар                     и хлестала кипящей смолою,           обжигаясь сама и           дикий ветер гулял над тобою           и по-братски касался плеча:                     за святого ивана, за волю,           за казачью любовь           отступала, бежала по полю           и тонула на взморье орда.                     точно пьяная ты оглянулась, -           твой сосед был уродлив и груб;           но ты смело губами коснулась           его черных, запекшихся губ.                     "эти дни не могут "                               эти дни не могут повторяться, -           юность не вернется никогда.           и туманнее и реже снятся           нам чудесные, жестокие года.                     с каждым годом меньше очевидцев           этих страшных, легендарных дней.           наше сердце приучилось биться           и спокойнее и глуше и ровней.                     что теперь мы можем и что смеем?           полюбив спокойную страну,           незаметно медленно стареем           в европейском ласковом плену.                     и растет и ждет ли наша смена,           чтобы вновь в февральскую пургу           дети шли в сугробах по колена           умирать на розовом снегу.

    и над одинокими на свете,           с песнями идущими на смерть,           веял тот же сумасшедший ветер           и темнела сумрачная твердь

kilala00
kilala00
4,5(18 оценок)

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

 

Популярно: Українська мова