"лес и степь" и.тургенев цитатный план нужен плз

1.описание степи у н. гоголя («тарас бульба» )  степь чем дальше, тем становилась прекраснее. тогда весь юг, все то пространство.. до самого черного моря было зеленою, девственною пустынею.. ничего в природе не могло быть лучше; вся поверхность земли представлялась зелено-золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов.. занесенный бог знает откуда колос пшеницы наливался в гуще.. воздух был наполнен тысячью разных птичьих свистов. в небе неподвижно стояли ястребы, распластав свои крылья и неподвижно устремив глаза свои в траву. крик двигавшейся в стороне тучи диких гусей отдавался бог весть в каком дальнем озере. из травы подымалась мерными взмахами чайка и роскошно купалась в синих волнах воздуха. вот она пропала в вышине, только мелькнет одною черною точкою; вот она перевернулась крылами и блеснула перед солнцем. черт вас возьми, степи, как вы хороши! .   сначала гоголь определяет степь как пространство земли. а затем прибегает к метафорам: степь – зелено-золотой океан, синие волны воздуха, брызнули по океану..   необозримость степи подчеркнута фразой: брызнули миллионы разных цветов.  степь у гоголя особенная: она живет, дышит, шумит.  в тексте много глаголов, они движение и нарисовать «живую» степь: ястребы стояли, крик гусей отдавался, чайка подымалась и купалась.  прямой порядок слов перемежается инверсией: брызнули миллионы разных цветов, стояли ястребы, подымалась чайка.  автор использует гиперболу: вся поверхность земли представлялась океаном, миллионы цветов, тысячи птиц, туча гусей; среди многообразия цветов – один колос; среди тысячи птиц – одна чайка. все до мелочей стремится видеть писатель.  в тексте встретился повтор: неподвижно стояли.. неподвижно устремив; сравнение: чайка мелькнула черною тучкою.  картина степи озвучена тысячью птичьих свистов, криком диких гусей.  атмосферу шуршания в степной траве и движения в степном небе также глухие и шипящие звуки: [с] , [ч] , [ф] , [ш] .  вся степь у гоголя какая-то сказочная, и он восторгается этой сказкой: черт вас возьми, степи, как вы хороши! .   степь у него не сама по себе, а символ родины. а она прекрасна. и гоголь создает великолепную, дорогую и милую сердцу каждого человека картину.  2.описание степи у и. тургенева («лес и степь» )  далее, далее! . пошли степные места. глянешь с горы – какой вид! круглые, низкие холмы, распаханные и засеянные доверху, разбегаются широкими волнами; заросшие кустами овраги вьются между ними; продолговатыми островами разбросаны небольшие рощи; от деревни до деревни бегут узкие дорожки.. но далее, далее едете вы. холмы все мельче и мельче, дерева почти не видать. вот она наконец – безграничная, необозримая степь! .   книга и. тургенева «записки охотника» завершается картинами природы. данная в разное время года (весна, лето, осень) , она символизирует вечное обновление жизни.  в этом отрывке ощущаешь себя спутником писателя: едете вы, глянешь с горы. удивляет, что у тургенева есть такая же метафора, что и у гоголя, – сравнение холмов с разбегающимися волнами. видимо, эта необозримость, необъятность степи рождала и будет рождать еще не раз ассоциации с морской стихией.  в остальном степной пейзаж кажется у тургенева более реалистичным и конкретным: холмы, овраги, небольшие рощи, узкие дорожки. эта реалистичность, может быть, достигается тем, что читатель вместе с писателем осязаемо видит и чувствует степь. именно поэтому в тексте почти отсутствуют тропы. ведь тургенев – это мы. и нам порою только кажется, что холмы разбегаются, овраги вьются, рощи разбросаны, дорожки бегут (олицетворения) .  как и у гоголя, тургеневская степь полна движения. в тексте особый синтаксис: длинные бессоюзные предложения. такие же длинные, монотонные, как сама дорога в степи. отсюда и повторы: далее, далее.. и вновь в степь далее и далее.  у тургенева при взгляде на степь – тоже восторг: какой вид! ; безграничная, необозримая степь!

Поема «Мазепа» Байрона заснована на легенді з життя гетьмана Івана Мазепи, її аналіз до визначити, яка тема, ідея, проблематика, хто головні герої твору. Зміст “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Образ Мазепи у поемі Байрона Символічні образи “Мазепа” Байрон Сюжет “Мазепа” Історія написання поеми «Мазепа» “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Автор – Джордж Байрон Рік написання – 1818 Жанр – поема Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви Тема – страждання самотнього і приреченого гетьмана України. Ідея – оспівування мужності та витримки, самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі. Головні герої поеми “Мазепа”: Гетьман Іван Мазепа – головний герой Карл XII дружина графа Фальбовського Тереза. Композиція. 20 невеликих розділів Історичні події, зображені у творі: розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Образ Мазепи у поемі Байрона  Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. – Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема  „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму.  Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною.  Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий.  Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза- (насильство-беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований) – все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа”  Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи.

Объяснение: