Твір на тему: " чим мені мені творчість г. квітки-основяненка"?

літературна діяльність квітки-основ'яненка припадає на двадцяті — початок сорокових років xix століття — на період загострення суперечностей, викликаних кризою кріпосництва в росії.  г. квітка-основ'яненко своїми повістями дав перші зразки художньої прози в українській літературі, орієнтуючись на тогочасну російську літературу, зокрема на художню прозу пушкіна і гоголя. повісті й оповідання квітки-основ'яненка, писані українською мовою, вийшли окремою збіркою в москві під заголовком «малороссийские повести, рассказьіваемне грицьком основ'яненком».  українські прозові твори г. квітки діляться на дві групи: сатирично-гумористичні і сентиментально-реалістичні.  повість «маруся» належить до сентиментально-реалістичних творів. у ньому квітка-основ'яненко майстерно змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі риси його національного характеру. показуючи високу моральність простої людини, автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.  у найвидатнішій повісті г. квітки-основ'яненка «маруся» зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання василя і марусі. молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні самої зовнішності марусі. і справді, маруся — надзвичайна красуня: «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цві»  портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це — образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.  довершується портрет марусі докладним описом її вбрання, що має цілком етнографічний характер. біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, черчата плахта, шовкова запаска, каламийковий пояс, мережана хустка коло пояса.  ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру марусі. сам автор рекомендує її так: «о, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».  подібними рисами наділений і василь: «хлопець гарний, русавий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, »  за доброту, працьовитість і чесність родина дрота шанобливо поставилась до василя. та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності.  василь благає наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. але старий дрот невблаганний. і василь кориться долі. щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти.  щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «а як побачив свою марусю, яка, замість, щоб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов »  в образі василя втілено глибокі переживання, пов'язані з втратою надії на щастя.  у позитивному плані квітка змалював образ наума дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина.  письменник ідеалізує становище селянства в умовах феодально-кріпосницької дійсності. відомо, що жоден кріпак не міг чесною працею забезпечити собі таке щасливе і заможне життя, як у наума дрота. обмеженість і консерватизм автора «марусі» виявляється в ідеалізації кріпосництва, в умовах якого чесні, працьовиті селяни, подібні науму дроту, ніби можуть забезпечити собі добробут.  як бачимо, важливим у повісті є те, що квітка-основ'яненко показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них. для того часу, коли виступав письменник, це мало певне прогресивне значення.  позитивним є, безперечно, й те, що квітка-основ'яненко вважав релігійність однією з основ усяких чеснот і високої моральності людини.

Король Лір вигнав Корделію з Англії, бо вона не запропонувала йому нічого крім любові та відданості. Владика поділив своє королівство між старшою та молодшою дочками. Лір, не дивлячись на свій норов, беззаперечно довіряє своїм дітям. Розкривається ще одна риса героя: наївність і довірливість.

Король Лір, засліплений владою, втрачає почуття реальності, надміру довіряє улесливим придворним та своїй родині, за що поплатився. Дочки його принизили та вигнали. Жебраком король Лір став не тільки фізично, він жебрак як батько і як король, тому що власними руками позбавив себе влади, привів до влади дочок-зрадниць та вигнав ту, яка любила його по- справжньому.

У кінці твору король зрозумів, що помилився, йому було соромно за те, як він вчинив з Корделією. Втративши корону, дім та дітей, старий Лір нарешті збагнув щирі почуття Корделії, її чисту душу. Герой змінився під впливом переживань і страждань, які відкрили йому очі, збагатили й облагородили його душу. Король Лір божеволіє, адже з одного боку його зрадили власні доньки, а з іншого він як батько вчинив страшну несправедливість проти власної дитини.

Зустріч з Корделією дала йому щастя. Вона до йому повернути владу. Проте світ сильних і багатих не вибачає тим, хто повстає проти нього, тому загибель Корделії та Ліра неминуча. А людина тільки ціною власного горя, власних випробувань доходить висновку, що немає нічого важливішого за родину, ціннішого за людяність і співчуття. Щоб підкреслити цю думку, в баладі змінено історичний сюжет. Корделія загинула в одній із битв за права свого батька, а не у в’язниці. Горе, що спіткало короля, це покарання за його жорстокий вчинок проти власної дитини. Лір не пережив смерті Корделії, бо біль від втрати єдиної дитини, що залишилися йому вірною, та усвідомлення того, що він певною мірою винен у її смерті, й спричинили смерть героя.

Король Лір на початку твору показаний жорстоким егоїстом, що вимагає покори та великої любові не тільки від підданих, а й від своїх дочок. Шлях страждання та спокути змінюють героя, у фіналі твору ми бачимо люблячого батька, людину, що картає себе за учинену ним несправедливіст