Регистрация
marfushakor2006
Есть ответ 👍

Що потрибно людини для щастя за повистю риздвяна писня в прози

265
281
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

arishavip1972
arishavip1972
4,4(14 оценок)
Не помилюся, коли скажу, що кожен із нас прагне упіймати казкового синього птаха на ім'я щастя. звичайно, в усіх нас різні еталони щастя. та, мабуть, є якісь істини, обов'язкові для всіх, що полегшують його пошуки. проблему щастя вирішував і ч. діккенс, зокрема, у своїй повісті «різдвяна пісня в прозі». найкраще це можна простежити на образі головного героя — ебізінера скруджа. відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. але чи був він щасливий? він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. головним для скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! але, як відомо, «його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає». скрудж дуже самотній. ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. та герой не звертав на це уваги. хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. для скруджа це були подорожі з духами минулого, теперішнього і майбутнього. найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. а спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. скам'яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. і тільки тепер скрудж відчув себе щасливим. ч. діккенс доходить геніального висновку: «не гроші роблять людину щасливою, а людяність». митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.
zyla24
zyla24
4,4(75 оценок)

син громадського ватажка захара беркута максим потрапив у ворожий полон. він бився мужньо, увесь був облитий кров'ю ворогів. максима взяли силою й підступом, закували його в залізні пута. захарові беркуту важко було повірити в це.

героїчному максимові в повісті протиставлений тугар вовк — зрадник рідного краю, який пішов служити монголам саме ця заможна людина гірша за будь-якого ворога. навіть дочка тугара вовка мирослава, усвідомивши це, не підтримує батька. дівчина є тухольцям в їх справедливій боротьбі. мирослава навіть відмовляється називатися боярською дочкою, кажучи: "тепер я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю". симпатію в читача викликає й поведінка мирослави в монгольському таборі. заради кохання до максима дівчина готова на самопожертву. боярська дочка намагається підтримати в максимові віру в життя, вселити в нього надію на визволення. з гордістю повідомляє мирослава, що вона внесла свою частку в підготовку розгрому загарбників, порадивши виготовити смертоносну зброю.

Популярно: Українська література