Политические,,внешнее-политическое развитие в сша

внешняя политика соединённых штатов америки  — набор  внешнеполитических  целей и методов, используемых  сша  в отношении других стран. внешняя политика определяется  президентом  и осуществляется  государственным департаментом  во главе с  государственным секретарём.

официально доктрина внешней политики сводится к интересам обеспечения более безопасного, демократического и процветающего мира на благо граждан сша и международного сообщества.[1]соединённые штаты играют крайне важную роль в международных отношениях, имея самую развитую в мире сеть дипломатических представительств. сша  — член-учредитель  организации объединённых наций  и  северо-атлантического альянса, член  совета безопасности оон. дипломатия сша принимает самое активное участие в разрешении значительного количества международных конфликтов и споров.

сша  — крупнейшая    мира  по  номинальному ввп[8], составляющая не менее четверти мирового номинала  ввп  в долларах сша с конца  второй мировой войны[9]. по паритету покупательской способности, однако, сша — вторая мира после  кнр  по показателю ввп (ппс)  по состоянию на 2015 год с долей около 15  % ввп от общемирового. сша является одной из наиболее  диверсифицированных  национальных мира. вместе с тем, эта выделяется самим высоким  номиналом внешнего долга  в мире. ввп (ппс) страны за 2014 год составил $17,4 трлн.[10]

Реформи 70-80-х pp. Особливості економічного розвитку

На відміну від Китаю, де традиціоналізм і консерватизм перешкоджали прийняттю європейських нововведень, молодий імператор Міцухіто рішуче вдався до творчого запозичення досвіду Європи. Японська цивілізація виявилася сприйнятливою для зовнішніх впливів.

Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалась усуненням від управління державою тих великих землевласників, які чинили опір проведенню актуальних реформ. Очолений імператором уряд спирався на підприємницькі кола І нових землевласників, які були пов'язані переважно з сільським господарством, торгівлею та лихварством. Це обумовило характер реформ.

Важливу роль у послабленні впливу великих землевласників (князів) відіграла аграрна реформа, за якою частина землі відійшла до селян. Унаслідок реформи селяни отримали в приватну власність ті ділянки землі, що їх вони обробляли. Замість натурального податку було введено єдиний поземельний у розмірі 3% од вартості землі. Та навіть такий незначний податок виявився непідсильним для селян, бо вартість землі в Японії була дуже високою. Для сплати податку доводилося продавати до 50% урожаю. Зрештою, до 1890 р. 67% селян змушені були продати свої ділянки.

І все ж реформа дала р для розвитку товарного виробництва.

Не забарилась і військова реформа. Армія комплектувалася на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. Офіцерський корпус комплектувався з самураїв. Японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку.

Знищення князівств, введення префектур дозволило подолати роздробленість країни і консолідувати загальнонаціональний ринок (адміністративна реформа).

Реформи 70-80-х pp. вирвали Японію з міжнародної ізоляції, долучили до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства і політичному розвиткові.

Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств та арсеналів. Острівна країна субсидіюванням заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80-90-х pp. чимало державних фабрик І заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми ("Міцуї", "Міцубісі", "Ясуда", "Асано"). Підприємства часто передавалися до рук землевласників, вищих службовців. Так складався тісний зв'язок імператорського двору, землевласників і підприємців. За рахунок держави було створено систему транспорту і зв'язку. А втім, у промисловості домінували дрібні підприємства. Рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Зростання японської промисловості

Роки

Виробництво (у тис. т)

вугілля

чавуну

сталі

1895

4773

25

1

1913

21 316

240

255

Індустріальний розвиток відчутно змінив .соціальну структуру японського суспільства. Формувався клас підприємців. У систему найманої праці втягувалася дедалі більша частина населення.

Переплетення інтересів імператорського двору, землевласників і промисловців, жорсткі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії набула чолового значення як національна стратегія модернізації суспільства.