Стаття або твір-мініатюра на тему : "якою я уявляю школу майбутнього" "якою я хочу бачити свою школу" 11 клас

104

461

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ogorodnikovkir

Українська мова

4,4(25 оценок)

приміщення в школі стануть значно просторішими та світлішими. скрізь багато квітів та інших рослин. крім кабінетів медичної та психолога, з’явиться кімната для відпочинку, куди можна зайти на перерві, розслабитися в затишній атмосфері, послухати спокійну музику або запис пташиних співів, випити чаю.

активно відпочити між заняттями можна буде в кімнаті ігор — великому залі з різними спортивними тренажерами. тут працюватимуть декілька педагогів, які організують ігри та розваги для дітей будь-якого віку.

учені розроблять спеціальні класи — історії, біології, ії, хімії, фізики та інші, у яких за стереоефекту можна буде зануритися в певну епоху, узяти участь у подіях, які відбуваються. це значно підвищило б інтерес учнів до навчання, позитивно вплинуло на рівень засвоєння знань.

буде добре, якщо кількість дітей у класах зменшиться до 5—7 учнів, що дозволить запровадити індивідуальний підхід до кожного з них. завдяки найсучаснішому обладнанню та новим методикам навчання шкільні предмети засвоюватимуться швидше та легше.

метою освіти є учневі виявити свої здібності, обрати ту професію, яка йому найбільше підходить за особливостями характеру та здібностями.

я сподіваюся, що школа в майбутньому буде змінюватися тільки на краще, і навчатися в ній буде ще приємніше та цікавіше.

подробнее: якою я уявляю школу майбутнього - 7 клас - українська мова та література - сочинения | зно

blazer6

Українська мова

4,7(77 оценок)

— посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти. вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають світлозслені молоді пагінці, ніби свічечок хтось понаставляв. але сестри-сосни, що росли навколо, незадоволено забурмотіли: — ну, от іще. нам і самим місця мало. і чого його так розростатися. може, вони просто заздрили, що сосонка така гарна, найкраща серед них виросла, що в неї так рівненько, ніби драбинкою, а, усіх боків ростуть густі зелені віти. а може й справді їм було надто тісно. — кра! кра! — закрякала ворона. — чого ви сваритесь? однак у вас у всіх посохнуть віти, і ви залишитесь з голими стовбурами. подивіться на своїх бабусь! старі сосни стояли з високими-високими, але голими стовбурами, і лише десь там угорі зеленіли їхні волохаті голови. та ворона, хоч і довго жила й багато бачила, завжди крякала щось неприємне. її не хотілося слухати. хай собі сідає на тих високих соснах, а сосонці приємніше було, коли до неї прилітали маленькі червоні пташки і співали їй веселі пісні про те, яка вона красуня і як вони люблять її густі віти, де можна заховатися. а ще її любив зайчик. отой веселий сірий пустун-заєць, що завжди шкодив у лісі, а потім прибігав ховатися до неї. він, навпаки, був дуже задоволений, шо вона так розросталася. а ще її полюбила одна маленька дівчинка. познайомилася сосонка з дівчинкою в той самий день, що і з зайчиком. обоє вони гуляли — дівчинка і зайчик — і злякалися одне одного. дівчинка раніше ніколи не бачила зайця. вона подумала: а може, то вовк женеться за нею,—і заховалася мерщій за густу сосонку. а зайчик подумав, шо то мисливець іде, і теж заховався за ту ж сосонку, тільки з другого боку. сосонка обох їх бачила і обох заховала.