Характеристика стосунків степана та надійки у романі місто

Усвоєму романі «місто» через розкриття образу степана радченка – вихідця з села, який прагне «закріпитися» у міському житті – в.підмогильний  намагається розв’язати одвічну проблему неоднозначності людської душі, знайти рішення, не моралізуючи та не у крайності. основна тема твору – доля селянської молоді, у якої після радянської революції з’явилася неймовірна до того можливість отримувати якісну освіту, «вийти в люди», досягти чогось більшого у житті, а також внести у закостеніле сільське життя живий подих прогресу, культури, творчого прагнення та натхнення. проте багато з них, і степан також, стикнулися з тим, чого не   чекали. місто давно живе за своїми правилами, яких не під силу змінити наївним «здобувачам» з села, скоріше їхня доля – пристосування, в кращому випадку таке, що дозволить їм розкритися та реалізувати свої амбіції. степан радченко, енергійний, здібний, рішучий, впевнений юнак, що приїжджає з села до києва, щоб отримати освіту та направити її на благо рідного села, сприяти переходу сільського життя на новий, вищий рівень у всіх сферах. спочатку його лякає місто – велике, шумне, вороже, сповнене незнайомих людей та незвичних дійств. при цьому село здається йому тихим пристанищем, чимось ідеальним, теплим, рідним. проте місто знайшло гачок, на який впіймало степанову душу, та поступово змінило і його прагнення, і світогляд. степана захопила література, він відчуває в собі разом і здібність до неї, і жагучу потребу визнання свого таланту. він кидає навчання, стає відомим письменником, але разом із цим пристосовується до міського життя, починає поділяти і мрії міських жителів , і способи їх здійснення, і моделі поведінки. степан радченко більше не ідеаліст, сповнений світлих сподівань, а прагматичний молодий чоловік, здібний, ерудований, іронічний, який здатний на жорсткість задля досягнення своєї мети. та й мета в степана вже не така благородна, як по приїзді. він уже не може знов хотіти того, чого хотів раніше, і повертатися до села не збирається.   тепер його мета – міське життя, це бажання визнання, а також супутніх атрибутів успіху – хорошого житла, престижної роботи, слави. досягнувши цього, степан не отримав лише душевного спокою, бо став ніби розірваний надвоє між собою минулим та теперішнім, міським. це   яскраво проявляється в його стосунках з жінками. його ставлення до них міняється, спочатку йому миліша за усіх «нештучна», близька душею надійка, дівчина з його села. а далі він уже обирає собі жінок за іншими критеріями – він хоче новизни, пригод. вдвічі старша за нього дружина господаря квартири, мила, жвава корінна жителька міста зоська, що вчинить через нього самогубство, потім рита – красивий образ ,картинка, маска, за якою лише пустота…   кожну жінку в своєму житті степан використовує як сходинку в просуванні «нагору», потім швидко розчаровується й кидає. нарешті степан, досягнувши визнання та матеріального комфорту, зруйнувавши стосунки з багатьма людьми ,а головне – втративши самого себе ідеалістичного, благородного, впевненого, втративши непохитні орієнтири в житті, залишається на самоті з роздвоєністю у власній душі. він намагається знайти порятунок зовні – кидається знов до надійки, проте вона також змінилася під впливом міста й викликає у степана майже відразу. і навіть його раптове натхнення, викликане зустріччю з ритою, його намір писати «повість про людей» швидкоминучими, бо йдуть зовні, а всередині його – роздвоєність, розгубленість і пустота, з яких людина не може творити мистецтво. отже, у глибоко психологічному образі степана радченка в. підмогильний розкрив особисту трагедію втрати себе, неспроможності, неготовності багатогранної, обдарованої та прагнучої визнання особистості зорієнтуватися у великому, сповненому суперечливих можливостей та спокус, міському житті. 

«літопис самовидця»

«літопис григорія грабянки»

«літопис самійла величка»