Литература: Як ви розумієте прислів’я: «біс та його діти панують у світі»?

Hasgirl

27.08.2021 12:56

Литература

Есть ответ 👍

Як ви розумієте прислів’я: «біс та його діти панують у світі»?

213

482

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

л270103л

Литература

4,5(88 оценок)

1. мати владу над ким-, чим-небудь. народився гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати, що вона передавалася спадщиною від батька до сина (гр., ii, 1963, 44); [нартал: ] хотів би ти, щоб карфаген тепера над римом панував, хоч би й любов’ю? (л. укр., ii, 1951, 433); словом, лукашевич панував серед моря муки і проклять… ну, та к бісу! хто це пригадав? панували — більш не панувать! (рильський, ii, 1960, 73); // перен. все охоплювати, заповнювати собою (про пори року, сили, явища природи і т. і тоді саме весна панувала, і такий то був вечір сильно рожевий (вовчок, і, 1955, 332); він згадав .. ту тишу, той спокій, який панував тоді в цьому домі (н.-лев., vi, 1966, 87); холодна осіння ніч цілковито панувала над околицею (трубл., і, 1955, 82); // перен. підкоряти собі (природу, сили стихії). сашко.. вирішив зробитися авіатором, а не моряком. адже моряк панував тільки над водною стихією, а літун[льотчик] панував над , землями і самим повітрям (смолич, v, 1959, 27); // перен.переважати в людській свідомості, суспільних стосунках і т. ін. як в релігії над людиною панує продукт її власної голови, так при капіталістичному виробництві над нею панує продукт її власних рук (маркс, капітал, т. і, кн. і, 1952, 622); // перен. охоплювати, володіти (про людські почуття або відчуття). чутки тискались до вух, рипів голос німецького капрала, панував жах (ю. янов., і, 1958, 51); огей стрепенувся. тепер ним панував могутній дух легкості (досв., вибр., 1959, 337).

панува́ти над собо́ю — уміти стримувати свої почуття, володіти собою. [люцій (ледве-ледве панує над собою: )] ти доведеш мене до божевілля, чи до гріха! (л. укр., ii, 1951, 436).

2. перен. мати переважне в порівнянні з чим-небудь поширення; безмежно поширюватися. над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум (коцюб., ii, 1955, 228); тепер голос владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі (фр., vi, 1951, 276); кругом панує вільний труд, бо то вже край — не край загнання, на віки вічні збувся люд години тяжкого конання (граб., і, 1959, 309); у родині горобців панував повний матріархат (зар., на.. світі, 1967, 15).

3. бути паном, панею або як пан, пані. зозуля кувала, правдоньку казала. буду сто літ жити, тебе годувати, в жупані ходити, буду панувати (шевч., і, 1963, 226); // жити, як пан, пані; розкошувати.сосіди [сусіди] кажуть, що я паную. я не паную, я гірко горюю (чуб., v, 1874, 758); [бичок: ] я тобі скажу, хоч би й про жінку нашого станового, адже вона йому не вінчана, а подивись, як вона панує, краще другої пані! (кроп., і, 1958, 446).

4. над чим. підноситися над навколишніми предметами, ландшафтом, місцевістю; височіти. одного дня по обіді я видрався на гору бріярку. ця пірамідальна гора панує над усією щавницею (н.-лов., ii, 1956, 395); пануючи над цілим районом казарм та робітничих халуп, густим чорним димом валувала в небо цегельня (гончар, таврія, 1952, 145).