Образ машы траекуровой 1)краткое жизни 2)её хорактер 3) взаимотношений марии и владимера 4)что мешало щасте влюблёных 5)как заключилась их любви 6)почему маша с владимером 7)моё отношение к моей героини

181

263

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

xamidulla1956

Литература

4,8(79 оценок)

1)маша-дочь момещика, рано потеряла мать, у нее есть брат саша 2) имеет твердых характер, была мечтательницей 3) почувствовала в молодом человеке родственную душу. узнав вскоре, что учитель дефордж - -это не кто иной, как дубровский, известный разбойник, которого давно уже разыскивает полиция, маша хоть и испугалась, но не отреклась от него. узнав о мысли отца выдать её замуж за нелюбимого, но богатого человека, маша решилась на побег с дубровским. но судьбе было угодно отнять у нее этот шанс быть с любимым: побег не удался. 4) счатью влюбленный мешал отец маши, он хотел ее выдать за верейского, был против того, что бы маша и володя были вместе5) они не смогли сбежать, и маше пришлось выйти замуж за верейского, володя хотел ее спасти, но маша отказалась, сказало, что уже поздно7) маша- смелая девушка, это видно, когда она пытается сбежать с троекуровым, волевая ведь не каждый сможет выйти замуж за нелюбимого человека из-за того, что бы ее отец не навредил володеизвини, 6 вопрос не поняла

Женьочки

Литература

4,7(41 оценок)

Син зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростав у злиднях, в атмосфері недоброзичливості й ворожості. Він гостро переживав соціальну несправедливість. У житті йому зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улас, Галя.

Найчастіше малого Чіпку ображали: батько покинув, мати лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Доля не зглянулась і в подальші роки: землю відібрали, вигнали з земства. Прагнення помсти з’явилось у Чіпки ще в дитинстві. Проте особливо дошкульно вразило Чіпку те, що за право працювати на своїй землі чиновник з цинічною відвертістю вимагає у селянина хабара.

Саме в цю мить Чіпка втратив не лише ниву, а й віру в справедливість. У його серці знову закипіла ненависть, але, на жаль, не тільки до гнобителів та їх прислужників, а й до всіх людей. Це той психологічний момент, який проливає світло на його подальшу долю, пробуджує сліпе бунтарство зневаженої, обікраденої людини.

Своє горе, чорну безнадію Чіпка починає топити в чарці. Та й компанія для цього швидко знайшлась: Лушня, Пацюк, Матня. А від пиятики вже прямий крок до грабунку.

В романі глибоко вмотивовуються злочинні дії парубка. Болі змученої душі, кричуща соціальна несправедливість — ось що штовхнуло вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею, на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого багатшими і сильнішими.

Чіпці Варенику не вистачило сили волі протистояти руйнуванню свого життя. Він зрозумів, що гріховний шлях легший. Під впливом лихого «товариства» Чіпка опустився на саме дно життя.

Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття. А коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси.

Останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти, став наказ губернатора про виведення Чіпки з управи «по неблагонадежности». Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на страшного злочинця, коли очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім’ю