Ответы на вопрос:
я був дуже слабеньким учнем. загалом через лінощі. я не бачив для себе жодних «життєвих висот». батьки жаліли мене. казали, що далеко не всім потрібна вища освіта. не всім же бути вченими чи керівниками підприємств. «знайдеш і ти, синку, своє місце у житті», — заспокоювали мене батьки. «місце у житті» хвилювало мене мало. власне у мене було вже тепленьке і сите місце. доросле життя маячіло десь далеко-далеко. нам усім здається, що дитинство буде тривати вічно. десь я прочитав, що на початку шляху кожній людині життя уявляється багатотомним романом, а наприкінці — коротким афоризмом. підозрюю, що для багатьох ці афоризми звучать не так уже й оптимістично. коли мама записала мене у спортивний клуб, я намагався опиратися. але не дуже — і тут узяли гору мої лінощі. спочатку мені дуже не силкуватися. потім якось непомітно звик. однаково немає чим зайнятися. на підготовку завдання я багато часу не витрачав. загалом звичка займатися спортом сформувалась у мене досить швидко. а за півроку у мене виявились неабиякі здібності у спорті. ось де був заритий мій талант. я вважаю, що талант є у кожної людини. але не кожний про це здогадується. і не кожний здатний відкрити його в собі. мені шкода таких людей.
Ставлення до людини як до гвинтика, яке принижувало людину, її гідність, убивало її творчий дух — це і змусило написати В. Симоненка вірш «Ти знаєш, що ти — людина?» Ця поезія належить його збірці «Земне тяжіння». Завдання кожної особистості, кожної людини — дати відповідь на питання, яке містить назва програмового вірша В. Симоненка.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Популярно: Українська література
-
AndreySolmikov04.05.2022 18:24
-
bukshtanovich2008.03.2021 11:34
-
Dengires02.02.2023 19:04
-
peskovaedoz45yo02.12.2020 19:10
-
jutyra15.06.2022 17:32
-
Ррррр5о18.03.2020 14:14
-
karina94124.10.2020 03:33
-
banana9226.12.2021 09:16
-
KaterinaKlimenko201707.04.2020 21:25
-
NastyuZnanija04.10.2022 17:09