Есть ответ 👍

Яке ставлення автора до максима беркута?

295
403
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Іван франко створив чудовий образ максима беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. з максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. він виявив   себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. на вихваляння тугара вовка, що вабив ведмедя, максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. як і батько, максим бачив незламну силу в єдності людей. максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. великий гнів і ненависть до зрадників виявив максим під час збройного зіткнення  з монголами. героїчно бився максим з ворогами і волів перемогти чи   загинути в боротьбі. та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. молодий беркут називає тугара вовка зрадником, рабом чингісхана. «хоч і в путах, а я все вольний чоловік. у мене пута на руках, а в тебе на душі! » — сказав млксим.

Українська пісня – це бездонна душа народу, це частина його духовного життя. вона не залишає народ ні в радості, ні в горі, крок за кроком слідує за ним від дитинства до старості. усім відомо, що зараз ххі століття, і сьогодні співають сучасних пісень популярних відомих виконавців. однак народні пісні не зникають із нашого життя. що ж служить причиною цього? кожне своє враження, кожне переживання людина виливала у пісні. особисті почуття втілено у ліричних піснях, роздуми про тяжку долю та працю – в бурлацьких та наймацьких, радість від багатого урожаю – в обжинкових, любов до дитини – у колискових… скільки їх – народних пісень – важко навіть уявити. і у кожній з них – щось особливе, незвичайне, до болю рідне: стоїть явір над водою, в воду похилився. на козака пригодонька, козак зажурився… слухаючи слова цієї пісні, мимоволі уявляєш собі сміливого та дужого козака, який нагадує міцний кремезний явір. дівчина ж у піснях найчастіше порівнювалася з вербою чи калиною – символами україни та ніжності і краси. багато письменників використовували та й зараз використовують мотиви народних пісень у своїй творчості. згадаймо інтимну лірику і. франка чи його цикл поезій «веснянки», «колискову» лесі українки чи т. г. шевченка. крім цього народні пісні завжди цікавили літературознавців. немало відомо фольклористів та українських  письменників, які захоплювалися збиранням та записом народних пісень. це, знову ж таки, і. я. франко, г. квітка,    і. вагилевич та я. головацький. за матеріалами,які вони зібрали,    укладено чимало збірок українських народних пісень. не можна згадати жодної родини, де б не співалися українські пісні.    у кожній сім ї над колискою лунає перша пісня, яку чує дитина від матері – колискова. і часто це саме та колискова, яку співала ненька мамі цієї дитини, а їй – її мати… так українські пісні і дійшли до нас – з покоління в покоління, з уст в уста… росте дитина, а пісні народні залишаються з нею. хто ж не знає вічного: щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка… дитина виростає, закохується , і ллється ніби з самої душі: ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно, хоч голки збирай… потім весілля, народні обряди, весільні пісні… і знову над колискою молода мати ніжною споконвічною    неньчиною колисковою закликає своїй дитині щастя та долі… і так – з роду в рід, з покоління в покоління… тож і не зникає народна пісня, і ніякі сучасні мелодії не зможуть її замінити, бо в ній – історія нашого народу, його душа, його слава!

Популярно: Українська література